Справа № 22ц-0590/5207/2012 р. Головуючий в 1 інстанції Курова О.І.
Категорія 30 Доповідач Азевич В.Б.
10 травня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,
суддів: Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,
при секретарі Риндіній Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат по оплаті комунальних послуг,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 березня 2012 року, -
Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 березня 2012 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
На дане рішення позивачка подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення норм матеріального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що рішенням апеляційного суду від 24.04.2008 року відповідачка була виселена з її квартири. Зазначає, що ОСОБА_2 проживала і користувалася квартирою, починаючи з грудня 2006 року по 8 червня 2011 року та не оплачувала комунальних послуг.
Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що між ними були відсутні договірні зобов'язання по оплаті вказаних послуг. Та обставина, що між ними існувала домовленість про те, що відповідачка зобов'язана була сплатити борги та своєчасно оплачувати поточні комунальні послуги підтверджено рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки від 19.02.2008 року, тобто, на її думку, має місце преюдиційний факт.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позову.
Представник позивачки ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги.
Відповідачка просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її відхилити.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки від 15.05.2009 року, яке набрало законної сили, встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 38922 від 7 червня 2007 року, право власності зареєстроване в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.07.2007 року. Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_2 фактично користується спірною квартирою, оскільки вона та ОСОБА_3 мали намір укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири, у зв'язку з чим ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 гроші у сумі 4 500 доларів США, про що написала розписку.
Згідно судового рішення від 15 квітня 2011 року, що набрало законної сили, ОСОБА_2 була зареєстрована до 26 жовтня 2010 року за адресою: АДРЕСА_2, а після чого вибула за адресою: АДРЕСА_3.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачкою не надано жодних доказів існування між нею та відповідачкою ОСОБА_2 зобов'язань по оплаті за комунальні послуги. Суд зазначив, що відповідачка не є власницею спірної квартири, не була в ній зареєстрована, до членів сім'ї власника не відноситься, в квартиру вселилася після того, як передала ОСОБА_3 в рахунок вартості квартири гроші у розмірі 4 500 доларів США. Вказана сума стягнута за рішенням суду від 15.05.2009 року з ОСОБА_3 на користь відповідачки, яка на день розгляду даної справи їх не отримала.
Посилаючись на положення ст. ст. 11, 509 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існували зобов'язання щодо сплати комунальних послуг.
Колегія суддів вважає за можливе погодитися з даними висновками суду, виходячи з наступного.
Як встановлено частиною 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до пункту 1 частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Позивачкою не надано суду доказів того, що між нею та ОСОБА_2 в належній формі укладений договір по оплаті заборгованості та поточних комунальних послуг за користування квартирою, що розташована в АДРЕСА_1, і вони досягли згоди з усіх істотних умов цього договору.
Слід зауважити, що рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки не встановлений факт наявності домовленості між сторонами по оплаті комунальних послуг, про це йдеться в описовій частині цього рішення при викладені обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 (а. с. 13)
Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи позивачки щодо обов'язку відповідачки компенсувати їй витрати по оплаті комунальних послуг не підтверджені відповідними доказами та ґрунтуються на припущеннях.
З огляду на викладене, суд прийняв законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела своїх позовних вимог.
Апеляційний суд вважає, що при встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: