3
Справа № 22ц-0590/10000/12 Головуючий 1 інстанції Токарєв А.Г.
Категорія - 27 Доповідач Папоян В.В.
Іменем України
24 жовтня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого - Папоян В.В.,
Суддів - Мальованого Ю.М., Березкіної О.В.,
При секретарі - Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача на обґрунтування якого зазначала, що між ними було укладено договір позики відповідно до якого вона надала відповідачу у борг грошові кошти у сумі 16000 грн. Відповідач зобов'язався повертати суму боргу по 800 грн. щомісяця перераховуючи грошові кошти на відкритий нею рахунок у банківській установі. Проте, до теперішнього часу, зобов'язання жодного разу не виконав. Просила стягнути на її користь суму боргу за період з липня 2011 року по червень 2012 року у розмірі 8800 грн., упущену вигоду у сумі 814 грн., моральну шкоду у сумі 2000 грн. та судові витрати.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2012 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач надав апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду і справу повернути до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду суперечать встановленим обставинам справи, та безпідставно зроблено висновок що надана нею розписка є нікчемною оскільки грошових коштів за договором позики не надавалося, оскільки діючім законодавством не передбачена обов'язкова присутність свідків при передачі грошових коштів.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Відповідач у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення суми за договором позики, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не надано належних доказів на обґрунтування його позовних вимог, а надана суду розписка є нікчемною, оскільки грошові кошти за цією розпискою сторонами не передавалися.
Проте з такими висновками суду погодитись неможливо.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
З матеріалів справи убачається, що між сторонами виникли правовідносини з договору займу, що підтверджується розпискою від 30 червня 2011 року відповідно до якої ОСОБА_2 винен повернути позивачці ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 16 000 грн. та зобов'язався виплатити зазначену суму частками по 800 грн. щомісячно. До наступного часу зобов'язання не виконано.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання зобов'язання за договором позики, та цей факт є доведеним і підтверджується відповідною розпискою, яка виконана особисто відповідачем. Апеляційний суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що розписка не може бути належним доказом укладення договору позики оскільки ч.2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Доводи відповідача про те, що грошові кошти за договором позики не передавалися не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог, та ним не надано будь-яких доказів на підтвердження цього факту. Апеляційний суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно виникнення грошового зобов'язання з договору купівлі-продажу, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме розпискою в якої відсутні будь-які посилання на укладення між сторонами договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З наявної в матеріалах справи розписки убачається, що відповідач зобов'язався повертати суму боргу частками по 800 грн. щомісячно, але на час розгляду справи у суді сума боргу не повернута.
З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми боргу за договором позики підлягають задоволенню.
Проте позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди завданої у зв'язку з порушенням умов договору та в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди задоволенню не підлягають оскільки не ґрунтуються на законі та не доведені матеріалами справи.
Відповідно до ст.. 88 ЦПК України суд, задовольняючи позовні вимоги, стороні, на користь якої ухвалено рішення присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З цих підстав апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов'язані з оплатою судового збору і витрати на надання правової допомоги у розмірі 250 грн., які підтверджуються матеріалами справи, а саме відповідними квитанціями та відповідно до ст.79 ЦПК України віднесено до судових витрат.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309,314, 316 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2012 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, відшкодування збитків та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики за період з липня 2011 року по червень 2012 року у розмірі 8800 грн., 107 грн. 30 коп. судового збору та 250 грн. на відшкодування витрат на надання правої допомоги.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: