Ухвала від 15.03.2012 по справі 2-431/11

Справа № 22ц-0590/3031/2012 р. Головуючий в 1 інстанції Жамбровський С.І.

Категорія 26 Доповідач Азевич В.Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,

суддів: Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,

при секретарі Якубовській А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві,

за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 13 січня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 13 січня 2012 року позов задоволено частково - на користь позивача з відділення виконавчої дирекції Фонду стягнуто на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.

На дане рішення відділення виконавчої дирекції Фонду подало апеляційну скаргу.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що Законом України від 23.02.2007 р. №717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» абзац 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей) викладено у новій редакції, п. п "е" п.1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 4 ст. 34 виключено.

На думку апелянта, відповідно до ст. ст. 5, 6 Закону України «По охорону праці» та ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівникові є обов'язком роботодавця.

Також відповідач вважає, що встановлення МСЕК втрати працездатності є лише підставою для виплати витрат на соціальну та медичну допомогу. Проте факт завдання моральної шкоди можливо встановити лише на підставі відповідного висновку МСЕК про стрес, який зазнав потерпілий у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, тому позивач повинен був довести цю обставину.

Представник відповідача Гармаш С.М. підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивачка подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Фонду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок трудового каліцтва, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999р. (надалі Закон № 1105-XIV )

Судом першої інстанції у справі встановлено, що позивачка починаючи з 1988 року працювала на підприємствах вугільної промисловості, зокрема на ВП «Шахті «Південнодонбаська №3».

27.08.2001 року під час виконання трудових обов'язків вона отримала виробничу травму - удар лівого колінного суглобу.

Згідно акту огляду МСЕК від 19.12.2001 року у зв'язку з даною травмою позивачці вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 10% з 19.12.2001 року по 19.12.2003 року.

Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про завдання позивачці внаслідок виробничої травми моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, що вона понесла у зв'язку з цим.

Даний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп/2004 згідно з яким, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з каліцтвом. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Виходячи з наведеного, не можна прийняти до уваги доводи Фонду щодо не доведення позивачкою факту завдання їй моральної шкоди ушкодженням здоров'я.

З матеріалів справи вбачається, що з позивачкою 27 серпня 2007 року стався нещасний випадок на виробництві при виконання трудових обов'язків в результаті якого вона отримала удар лівого колінного суглоба. Даний факт підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві №52 від 29.08.2001 року. (а. с. 6 - 7)

Згідно акту огляду МСЕК від 19.12.2001 року у зв'язку з даною травмою позивачці вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 10% з 19.12.2001 року по 19.12.2003 року. (а. с. 5 - 5 «а»)

Оскільки позивачці була встановлена стійка втрата професійної працездатності, тому суд обґрунтовано застосував положення ст. ст. 21, 34 Закону № 1105-XIV та дійшов висновку про наявність факту заподіяння їй моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

Відповідно до ст. 58 ч. 1 Конституції України та ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

У зв'язку з чим, апеляційний суд не може погодитися з доводами Фонду про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки страховий випадок стався до набрання чинності нормативними актами, на які посилається Фонд у апеляційній скарзі (щодо зупинення виплати та виключення норм про відшкодування моральної шкоди).

Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивачки, ступень втрати професійної працездатності, глибину фізичних і моральних страждань, та стягнув на її відшкодування 3 000 грн.

Враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає можливим погодитися з розміром компенсації моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції.

При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області відхилити.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 13 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: