4
Справа №11/0590/2787/12 Головуючий в 1 інстанції: Сидорова М.В.
Категорія: ч. 1 ст. 164 КК України Суддя: Савкова С.В.
4 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючої судді: Савкової С.В.
суддів: Кондакова Г.В.
Калініч Н.І.
за участю прокурора: Андрєєвої Ж.М.
потерпілої : ОСОБА_2
захисника : ОСОБА_3
засудженого: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 5 липня 2012 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Зугреса Донецької області, українець, громадянин України, освіта середньо-спеціальна, розлучений, працює слюсарем СТОВ ППР «Зугреський», раніше судимий: 23.06.2011р. Харцизьким міським судом Донецької області за ч. З ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробувальним строком на 2 роки, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджений за ч. 1 ст. 164 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного цим вироком частково приєднано покарання за вироком Харцизького міського суду Донецької області від 23.06.2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України та остаточно до відбування призначене покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі, -
Згідно вироку суду, ОСОБА_4 за рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 04.04.2011 року зобов'язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% розміру прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 16.03.2011 року і до повноліття дитини. Однак, ОСОБА_6, не виконуючи рішення Харцизького міського суду, злісно ухиляється від сплати аліментів, гроші на утримання сина умисно з 16.03.2011 року по 16.05.2012 року не виплачував, приховував всі види заробітку (доходів), що підлягають обліку при відрахуванні аліментів. Добровільної допомоги на утримання дитини не надавав, в його вихованні участі не брав. На попереджувальні листи ВДВС Харцизького ДУЮ погасити заборгованість і виплачувати аліменти, не реагував, на обліку в Центрі зайнятості не перебував.
У зв'язку з цим, заборгованість по аліментам, яка утворилася в період з 16.03.2011 року по 16.05.2012 року складає в твердій грошовій сумі 9074,32 гривні, що в сукупності перевищує суму виплат за шість місяців відповідних платежів. Загальна заборгованість по аліментах, станом на 16.05.2012г., згідно довідки ВДВС Харцизького ДУЮ, становить у твердій грошовій сумі 9074,32 гривні.
В апеляції захисник ОСОБА_3 просить змінити вирок суду та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі. В обґрунтування апеляції посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Зазначає, що судом не досліджені питання, які мають суттєве значення для прийняття об'єктивного рішення, а саме: довідка з місця роботи ОСОБА_5, не з'ясовано, коли виконавча служба: прийняла на виконання виконавчий лист, відкрила виконавче провадження за цим виконавчим листом, на адресу ОСОБА_5 направлялась копія постанови про відкриття виконавчого провадження, які засоби прийняті держвиконавцем по здійсненню виконавчого провадження. Крім того, вказує, що судом безпідставно не застосована ст. 69 КК України.
В судовому засіданні апеляційного суду:
- прокурор вважала вирок законним та обґрунтованим, а апеляцію - такою, що не підлягає задоволенню;
- захисник ОСОБА_3, потерпіла ОСОБА_2 та засуджений ОСОБА_4 підтримали доводи апеляції захисника, крім того, потерпіла суду пояснила, що фактично ОСОБА_4 на протязі квітня 2011 року - січня 2012 року щомісячно надавав допомогу на утримання сина в розмірі 100-200грн., але вона йому розписки не давала, про що нею було заявлено під час судового розгляду справи судом першої інстанції.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, пояснення захисника, потерпілої, засудженого, перевіривши матеріали справи, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню, вирок суду - скасуванню, виходячи з наступного.
Згідно з вироком, висновки про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину суд зробив на підставі показань самого підсудного, а також потерпілої ОСОБА_2 При цьому суд зазначив, що підсудний визнав себе винним повністю і підтвердив факт несплати ним аліментів на утримання сина. Крім того, суд у вироку виклав пояснення потерпілої, які вона дала під час судового засідання, і пояснила, що на протязі березня 2011 року - січня 2012 року підсудний надавав їй допомогу у розмірі 100-200 грн., та перестав це робити з лютого 2012 року (а.с.65).
Свої пояснення в цій частині потерпіла підтвердила і в судовому засіданні апеляційного суду.
На підставі пояснень підсудного, який не заперечував свою вину та пояснень потерпілої, суд розглянув справу за правилами ст. 299 ч.3 КПК України.
Проте, як убачається з протоколу судового засідання, фактично потерпіла заперечувала фактичні обставини скоєного злочину - ненадання будь-якої допомоги на утримання дитини.
За таких обставин суд, згідно зі ст. 299 КПК України, був вправі не досліджувати лише ті докази, які не стосувалися тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися, і був зобов'язаний дослідити ті докази, якими прокурор обґрунтував висновок про те, що ОСОБА_2 злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання дитини, тобто перевірити приведені пояснення потерпілої про надання засудженим матеріальної допомоги. Однак суд, достеменно не вияснивши, які ж фактичні обставини не оспорюють засуджений та потерпіла, цього не зробив, доводів потерпілої не спростував.
Оскільки було істотно порушено вимоги кримінально- процесуального закону, які перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, що є безумовною підставою скасування вироку, то колегія суддів вважає за необхідне вирок суду скасувати.
Скасовуючи вирок, колегія суддів вважає необхідним направити справу прокурору м. Харцизька для організації проведення досудового слідства, оскільки виникла необхідність з'ясування істотних додаткових обставин, які не можуть бути встановлені в судовому засіданні.
Так, відповідно до ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:
1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини злочину);
2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;
3)обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;
4)характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що матеріал про скоєння ОСОБА_2 злочину був направлений до суду в порядку протокольної форми досудової підготовки.
Разом з тим, органи дізнання не в повній мірі встановили всі обставини злочину, а саме: з урахуванням пояснень потерпілої необхідно з достовірністю встановити чи надавав ОСОБА_2 дружині допомогу на утримання дитини, чи є в його діях ознака об'єктивної сторони злочину - злісність ухилення від сплати аліментів, з урахуванням роз'яснень, викладених в примітці до ст. 164 КК України, при наявності до того підстав - пред'явити ОСОБА_2 обґрунтоване обвинувачення.
Скасовуючи вирок суду, колегія суддів вважає за необхідне ОСОБА_2 змінити запобіжний захід з утримання під вартою на підписку про невиїзд з місця проживання, виходячи з наступного.
Міра запобіжного заходу в виді утримання під вартою ОСОБА_2 була обрана вироком суду, який цією ухвалою апеляційного суду скасований.
Крім того, аналіз ст. 155 КПК України свідчить про те, що міра запобіжного заходу у виді взяття під варту може бути обраний у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, крім справ прав про злочини, за які законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - виключно у випадках, якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний не виконав обов'язків, пов'язаних із раніше застосованим до нього запобіжним заходом, у тому числі обов'язків, передбачених ст. 149-1 цього Кодексу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.
Санкція ст. 164 ч.1 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_2, не передбачає покарання у виді позбавлення волі та штрафу, а тому до ОСОБА_2 не може бути застосований запобіжний захід у виді взяття під варту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Харцизького міського суду Донецької області від 5 липня 2012 року у відношенні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, скасувати, справу направити прокурору м. Харцизька для проведення досудового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з - під варти в залі суду негайно.
Судді: