Справа № 22ц-0590/1998/2012 р. Головуючий у 1 інстанції Крупко О.Г.
Категорія - 26 Доповідач Азевич В.Б.
23 лютого 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,
суддів: Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,
при секретарі Якубовській А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення індексації за несвоєчасно сплачену одноразову допомогу,
за апеляційною скаргою Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 5 січня 2012 року, -
У вересні 2011 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду мотивуючи свої вимоги тим, що під роботи на Шахті ім. М.І. Калініна він отримав професійне захворювання - антракосілікатоз.
Висновком МСЕК від 16 лютого 1998 року вперше встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 60% та ІІІ групу інвалідності встановлено безстроково.
Наказом Державного акціонерного товариства «Шахта ім. М.І. Калініна» дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Донвугілля» від 26.02.1998 року №117 йому було призначено до виплати одноразову допомогу у розмірі 19 236,00 грн.
Оскільки погашення заборгованості по виплаті вказаної допомоги відбулося лише в листопаді 2004 року, просив стягнути з підприємства компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III у розмірі 32 306,86 грн., виходячи з наступного розрахунку - 19 236,00 х 167,95 %/ 100 = 32 306,86 грн.
В процесі розгляду справи він змінив підставу позову та просив стягнути вказану суму на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян».
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 5 січня 2012 року позов задоволений з підприємства стягнута індексація у розмірі 32 306,86 грн.
Підприємство подало апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду нормам матеріального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що судом не був врахований той факт, що строк на звернення до суду сплинув, оскільки одноразова допомога була сплачена у 2004 році, а позивач звернувся з позовом лише в 2011 році. Питання про поновлення вказаного строку у суді першої інстанції не ставилося.
Окрім того, наведений у позовній заяві розрахунок компенсації здійснений по незрозумілій формулі.
Позивач та його представник ОСОБА_2 просили відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.
ДП «ДВЕК», повідомлене про час та місце розгляду справи судовою повісткою та телефонограмою, свого представника не направило.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції по справі встановлено, що позивач з 1962 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. При виконанні трудових обов'язків він отримав професійне захворювання. Відповідно до висновку МСЕК від 16 лютого 1998 року вперше встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 60% та ІІІ групу інвалідності встановлено безстроково.
Наказом від 26.02.1998 року №117 ДАТ «Шахта ім. М.І. Калініна» ДП ДХК «Донвугілля» йому було призначено до виплати одноразову допомогу у розмірі 19 236,00 грн. Одноразова допомога сплачувалася підприємством на протязі з жовтня 1998 року по листопад 2004 року.
Відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України №492 від 18 серпня 2004 року створене Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», до складу якої ввійшла «Шахта ім. М.І. Калініна» ДП ДХК «Донвугілля».
Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на п. п. 39, 43 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472 (далі - Правила), згідно з якими одноразова допомога виплачується потерпілому у місячний термін з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначені або не виплачені суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці», а також на ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян».
Проте погодитися з даним висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки він не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Абзацом 4 пункту 10 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472, у разі тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, власник виплачує потерпілому одноразову допомогу на додаткові витрати на лікування в порядку і розмірах, передбачених колективним договором.
Як визначено абз. 2 ч. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно ч. 1 ст. 2 цього закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Допомога, яка була призначена позивачу на підставі абз. 4 п. 10 Правил, носить одноразовий характер, а тому застосування до правовідносин, що виникли у зв'язку з затримкою у виплаті одноразової допомоги, ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» неправомірне, оскільки норми цього Закону застосовуються до тих грошових доходів, які громадяни одержують на території України і які не мають разового характеру.
Оскільки одноразова допомога є виплатою, що має разовий характер, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення.
Виходячи з наведеного, апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 4, 314 ч.2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» задовольнити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 5 січня 2012 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення індексації за несвоєчасно сплачену одноразову допомогу відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: