Справа 22ц/0590/10549/12 Головуючий у 1 інстанції Бурлаченко О.О.
Категорія 47 Доповідач Ларіна Н.О.
11 жовтня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів Ларіної Н.О., Смєлік С.Г.,
при секретарі Якубовській А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 31 липня 2012 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 31 липня 2012 року позовні вимоги задоволено: розірвано шлюб, зареєстрований Київським відділом РАЦС м. Донецьку від 03.09.1994 року між позивачем та відповідачем, актовий запис № 679, залишено відповідачу шлюбне призвіще.
В апеляційній скарзі відповідач просила рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, оскільки судом першої інстанції встановлені обставини не доведені суду, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі позивачем зазначено, що суд формально оцінив та дослідив обставини сімейного життя сторін, відмовляючи в задоволенні клопотання стосовно призначення строку для примирення сторін суд послався на порушення права позивача на труд, судом не обґрунтовані доводи щодо процедури примирення, до листопада 2011 року позивач та відповідач мали теплі трепетні дружні стосунки, з січня 2012 року позивач - чоловік змінився, на думку відповідача, тимчасово знаходиться у стані ейфорії, мріях які не мають нічого спільного з дійсністю.
Апелянт зазначає, що на її думку відповідно до ст. 111 СК України, суд першої інстанції повинний був виконати державну функцію по збереженню шлюбу прийняти міри щодо примирення сторін та збереження сім'ї; на підставі ч. 5 ст. 191 СК України за клопотанням відповідача призначити строк для примирення сторін; суду не доведено, що можливість працевлаштування в Білорусії це побутова можливість а не порушення конституційних прав позивача, тільки бажання для не надання строку для примирення сторін довідка видана формально з ціллю прискорити розірвання шлюбу, не пов'язана з отриманням можливості життя у Білорусії, ці документи не є юридично значимими. Апелянт наголошує, що любить позивача, в них є спільна дитина, який ще не виповнилось 18 років, вважає, що почуття позивача до іншої жінки тимчасові,що відповідач працює та може відтворити тепло та злагоду у сім'ї для позивача при примиренні.
Відповідач у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, рішення суду скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач, в судовому засіданні апеляційного суду, проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами укладений шлюб Київським відділом РАЦС м. Донецьку 03.09.1994 року, актовий запис № 679, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб (а.с. 17). Від шлюбних відносин 08 квітня 1997 року в сторін народилась донька (а.с. 18). Оскільки пояснення сторін щодо їхніх взаємовідносин не збігаються, суд, за відсутністю інших наданих сторонами доказів. Виходив з тієї частини пояснень, які не суперечать один одному, а саме, що принаймні з червня 2011 року сторони не підтримують шлюбних стосунків, проживають в окремих кімнатах, між сторонами у присутності неповнолітньої дитини виникають сварки, що негативно відбувається на психічному стані дитини. На протязі року позивач бажає розірвати шлюбні стосунки з відповідачем та створити нову сім'ю, для чого він робив певні реальні кроки, які підтверджені згодою майбутньої дружини позивача про надання житла в республіці Беларусь, гарантійним листом туристичної компанії «Ростінг» по гарантуванню позивачу до 12.09.2012 року вакантної посади заступника директора по регіональним зв'язкам (а.с. 18-19).
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У відповідності до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач протягом року бажає розірвати шлюбні стосунки, має наміри створити родину з іншою жінкою, отримав згоду майбутньої дружини про надання житла в республіці Беларусь, має гарантійний лист на працевлаштування за місцем проживання іншої жінки, позивач прийняв виважене та остаточне рішення яке тривалий час не бажає змінити.
З зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується й апеляційний суд, оскільки позивач не має бажання підтримувати шлюбні стосунки а у відповідності до діючого законодавства примушування до шлюбу не допускається.
Доводи апеляційної скарги про намір відповідача зберегти сім'ю, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки такі доводи не спростовують висновків суду про суто формальність та бездоказовість зазначених намірів відповідача, підтверджуючих зневажливе та негативне ставлення до позивача, які відповідач не могла стримати й у судовому засіданні, що при таких обставинах відповідач не може в подальшому вплинути на позивача з метою збереження шлюбних відносин, не бажає сприймати позицію позивача як рівноправну та й не може запропонувати ніяких інших реальних заходів для покращення стосунків між сторонами чи зміни рішення позивача щодо створення іншої родини, зазначені доводи відповідача фактично суд сприймає як примушення позивача до шлюбних стосунків.
Доводи апеляційної скарги щодо не надання судом строку для примирення сторін, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки зазначені доводи скарги не спростовують висновків суду про той факт що сім'я розпалась остаточно і відновленню не підлягає, тому відсутні підстави для надання строку для примирення сторін, оскільки такий строк порушить право позивача на працевлаштування, оскільки за наданою суду довідкою гарантований строк працевлаштування позивача встановлений терміном три місяці з дати надання пропозиції (до вересня 2012 року).
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303 ч. 1, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 31 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: