Справа № 22ц-0590/4451/12 р. Головуючий в 1 інстанції Неженцева О.В.
Категорія 51 Доповідач Ларіна Н.О.
12 квітня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Осипчук О.В.
суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.
при секретарі Риндіній Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Макіїввугілля» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Макіїввугілля», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено частково: з Державного підприємства «Макіїввугілля» стягнуто на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві 15 000 грн.
Зазначене рішення оскаржене відповідачем. В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги відповідачем зазначено, що суд не врахував вину потерпілого при нещасному випадку, суд не застосував строк позовної давності до зазначених правовідносин, а також не враховано, що спричинення моральної шкоди позивачем не доведено.
Представник відповідача в засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - телефонограмою від 06 квітня 2012 року, яка зареєстрована у журналі телефонограм № 2 №№ 203.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Представник третьої особи, в засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - телефонограмою від 06 квітня 2012 року, яка зареєстрована у журналі телефонограм № 2 №№ 204.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах, в зв'язку з хронічними захворюваннями висновком МСЕК від 19.11.2009 року позивачу вперше була встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 50 % та визнаний інвалідом 3 групи.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
На підставі вказаної норми матеріального права і відповідно до встановлених обставин справи, суд дійшов правильного висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивача заподіяну моральну шкоди.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235-1У зупинено дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34, п. 5 ст. 47 (в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Таким чином, на час виникнення правовідносин між сторонами та виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди - з часу встановлення стійкої втрати працездатності, був відсутній обов'язок Фонду, передбачений законом, на сплату потерпілому моральної шкоди.
Вирішуючи спір, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що за відсутності обов'язку Фонду сплатити потерпілому моральну шкоду та на підставі правил ст. 237-1 КЗпП України, саме власник або уповноважений ним орган несе відповідальність за моральні страждання, які зазнав потерпілий внаслідок пошкодження його здоров'я.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, внаслідок чого він отримав професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, внаслідок чого позивач зазнає фізичні і моральні страждання.
Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги відносно того, що виниклі між сторонами правовідносини не поширюються норми трудового законодавства, є непереконливими.
Доводи щодо недоведеності позову у зв'язку з відсутністю медичного висновку про завдання позивачу моральної шкоди не ґрунтуються на вимогах ст. 57 ЦПК України, тому апеляційний суд не може прийняти їх до уваги.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу у зв'язку професійними захворюваннями, на підставі висновку МСЕК від 19.11.2009 року вперше встановлена втрата професійної працездатності, тому суд обґрунтовано посилався на положення ст. ст. 173, 237-1 КЗпП України та дійшов висновку про наявність факту завдання позивачу моральної шкоди і стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, ступень втрати професійної працездатності, глибину фізичних і моральних страждань, та стягнув грошову компенсацію у розмірі 15 000 грн.
Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає за можливе погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що позивач порушив правила охорони праці, та судом не врахована ступінь вини відповідача та її наявність на висновки суду не впливають, оскільки стійка втрата працездатності встановлена позивачу під час роботи у відповідача.
Доводи апеляційної скарги про пропущення позивачем 3-місячного строку на звернення до суду висновків суду не спростовують, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав позовна давність не поширюється.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані і не спростовують висновків суду.
В рішенні суд навів мотиви, з яких він прийшов до висновку про визначення суми відшкодування моральної шкоди, а також навів мотиви, з яких він не приймає до уваги заперечення відповідача та оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.
При встановлені зазначених фактів і постановленні рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Макіїввугілля» відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: