Справа № 22ц-0590/2935/2012 р. Головуючий в 1 інстанції Пархоменко І.О.
Категорія 26 Доповідач Азевич В.Б.
1 березня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,
суддів: Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,
при секретарі Якубовській А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві,
за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області
на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2012 року, -
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2012 року позов задоволено частково - на користь позивача з відділення виконавчої дирекції Фонду стягнуто на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.
На дане рішення відділення виконавчої дирекції Фонду подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що відповідно до Закону України від 23.02.2007 р. № 717 - V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключені норми, що передбачають відшкодування Фондом моральної шкоди, тому відповідальність повинен нести роботодавець, а правові підстави для стягнення з Фонду грошової компенсації моральної шкоди відсутні.
На думку відповідача, для встановлення факту заподіяння моральної шкоди необхідний висновок відповідної МСЕК, який повинен розцінюватися у сукупності з іншими доказами. Вважає, що позивач не довів факту завдання йому моральної шкоди.
Представник відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Шахтарську Новиков В.М. підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999р. (надалі Закон № 1105-XIV )
Судом першої інстанції по справі встановлено, що позивач з 15.10.2001 року працював на підприємстві Шахтарське шахто-будівельне управління ВАТ Державної холдингової компанії «Донбасшахбуд» у якості підземного прохідника. 24.06.2004 року із позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 №4 від 25.06.2004 року та актом розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 25.06.2004 року.
Згідно висновку МСЕК від 07.12.2005 року позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 15% у зв'язку з трудовим каліцтвом на строк з 29.11.2004 року по 07.12.2006 року.
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 20.09.2006 року позивачу за сукупністю встановлено 50 % втрати професійної працездатності, з яких: вперше 40% у зв'язку з профзахворюванням (вібраційна хвороба) та повторно 10% по трудовому каліцтву 24.06.2004 року. Ступень втрати працездатності та третя група інвалідності встановлено безстроково.
Таким чином, на момент встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати працездатності у зв'язку з виробничою травмою - 07.12.2005 року, п. п. «е» п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV був передбачений обов'язок Фонд соціального страхування щодо відшкодування грошової суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок трудового каліцтва заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які позивач поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ст. 58 ч. 1 Конституції України та ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
У зв'язку з чим, апеляційний суд не може погодитися з доводами Фонду про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки страховий випадок стався до набрання чинності нормативними актами, на які посилається Фонд у апеляційній скарзі (щодо зупинення виплати та виключення норм Закону № 1105-XIV щодо відшкодування Фондом моральної шкоди).
Висновки суду стосовно доведеності факту завдання позивачу моральної шкоди відповідають положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) згідно з яким, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з каліцтвом. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Виходячи з викладеного, доводи скарги щодо недоведеності позову у зв'язку з відсутністю медичного висновку про завдання моральної шкоди не заслуговують на увагу.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі висновку МСЕК від 07.12.2005 року ОСОБА_1 вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 15% у зв'язку з трудовим каліцтвом, тому суд обґрунтовано посилався на положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону № 1105-XIV та дійшов висновку про наявність факту завдання позивачу моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві і стягнув на її відшкодування з Фонду грошову компенсацію.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, що йому у зв'язку з травмою і, а саме під час дії норм Закону № 1105-XIV, встановлено 15% втрати професійної працездатності та стягнув з відповідача на її відшкодування компенсацію у розмірі 2 000 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не обґрунтовані і не спростовують висновків суду.
При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: