Справа № 22ц/0590/7679/2012 Головуючий в 1 інстанції Маркєлов Р.І.
Категорія 26 Доповідач Ларіна Н.О.
12 липня 2012 року
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Зінов'євої А.Г.
суддів Ларіної Н.О., Смєлік С.Г.
при секретарі Якубовській А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25 квітня 2012 року позов задоволено частково: на користь позивача з відділення виконавчої дирекції Фонду стягнуто на відшкодування моральної шкоди 4 500 грн.
На дане рішення відділення виконавчої дирекції Фонду подало апеляційну скаргу.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Законом України від 23.02.2007 р. №717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» абзац 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей) викладено у новій редакції, п. п "е" п.1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 4 ст. 34 виключено.
Відповідно до розділу ХІ Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування моральної шкоди припиняється з 1 січня 2008 року, незалежно від часу настання страхового випадку.
На думку Фонду, оскільки нещасний випадок з позивачем стався на підприємстві 07 лютого 1995 року, про що складений акт по формі Н-1, висновком МСЕК встановлено 15 % втрати професійної працездатності, при переогляді випискою МСЕК № 097660 від 17 червня 2004 року позивачу визначена потрібність у додаткових видах допомоги таких як медикаментозне лікування за зазначеною травмою, але ж до відповідача з заявою про призначення лікування позивач не звертався, тому відшкодовувати моральну шкоду повинно підприємство на підставі ст. 237-1 КЗпП України.
Таким чином, відповідач вважає, що на момент розгляду справи у суду не було правових підстав для стягнення моральної шкоди.
На думку апелянта, позивач на довів факту завдання йому моральної шкоди, оскільки такий факт встановлюється лише на підставі висновку відповідної МСЕК. Висновок МСЕК про встановлення розміру втрати працездатності є лише підставою для виплати одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат, тому його не можна розцінювати як підтвердження факту спричинення моральної шкоди, до того ж такі витрати в бюджет відповідача не закладались.
Представник відділення виконавчої дирекції Фонду, в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999р. (надалі Закон № 1105-XIV )
Судом по справі встановлено, що під час роботи на ДВАТ «Макіїввугледобут» позивач отримав трудове каліцтво, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 07.02.1995 року.
Висновком МСЕК від 09.06.2003 року у зв'язку даним нещасним випадком позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності - 15 %, з датою переогляду 09.06.2004 року (а.с. 9, 68)
На період встановлення позивачу стійкої втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, згідно з п. п. «е» п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 Закону № 1105-XIV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.
Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок цього професійного захворювання заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які позивач поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ст. 58 ч. 1 Конституції України та ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
У зв'язку з чим, апеляційний суд не може погодитися з доводами Фонду про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки страховий випадок стався до набрання чинності нормативними актами, на які посилається Фонд у апеляційній скарзі (щодо зупинення виплати та виключення норм про відшкодування моральної шкоди).
Доводи щодо недоведеності позову у зв'язку з відсутністю медичного висновку про завдання позивачу моральної шкоди не ґрунтуються на вимогах ст. 57 ЦПК України, тому апеляційний суд не може прийняти їх до уваги.
Доводи апеляційної скарги, що у зв'язку з призначенням при додатковому огляді додаткових видів лікування, до відповідача з заявою про призначення зазначеного лікування позивач не звертався, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки висновків суду вони не спростовують.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу у зв'язку з хронічним професійним захворюванням на підставі висновку МСЕК від 09.06.2003 року вперше встановлена втрата професійної працездатності, тому суд обґрунтовано посилався на положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону № 1105-XIV та дійшов висновку про наявність факту завдання позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання і стягнув на її відшкодування з Фонду грошову компенсацію.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, а саме, що він на 15 % втратив професійну працездатність у зв'язку з хронічним професійним захворюванням під час дії норм Закону № 1105-XIV та визначив розмір моральної шкоди в сумі 4 500 грн.
Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає за можливе погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані і не спростовують висновків суду.
При встановлені зазначених фактів і постановленні рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 3, 308, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області відхилити.
Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: