Справа № 22ц-0590/4247/2012 р. Головуючий в 1 інстанції Хаустова Т.А.
Категорія 44 Доповідач Азевич В.Б.
10 травня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,
суддів: Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,
при секретарі Риндіній Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщення та вселення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 3 березня 2012 року, -
Рішеннями Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 3 березня 2012 року задоволений зазначений позов про усунення перешкод в користуванні жилим приміщення - позивач вселений в житловий будинок АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що спірний будинок жилою площею 33,9 кв. м належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2002 року.
Вважає, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом - у лютому 2012 року був відсутній спір про право, оскільки вона не чинила йому перешкод у користуванні житловим приміщенням, а позивач не надав доказів на підтвердження цієї обставині. Звернення позивача у вересні 2011 року с заявою до прокуратури пов'язане з невиконання рішення суду по іншій справі.
На її думку, суд необґрунтовано прийняв до уваги показання свідків з боку позивача та не узяв до уваги показання свідків з її сторони.
Окрім того, позивач забезпечений житлом та має на праві власності квартири №№1, 2, 4, 5, 7, 8 в будинку АДРЕСА_1.
Сторони, повідомлені належним чино про час та місце розгляду справи - позивач під розписку, відповідачка телефонограмою, не з'явилися. Від відповідачки вдруге надійшла заява про відкладення розгляд справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі зі 1 грудня 2004 року по 29 травня 2007 року, а потім з 24 листопада 2007 року по 24 листопада 2009 року.
До укладення шлюбу ОСОБА_2 мала у власності житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 72,0 кв. м. ОСОБА_1 був зареєстрований та постійно проживав у вказаному будинку.
Після припинення шлюбних відносин відповідачка стала чинити позивачу перешкоди і не пускала його до будинку, а 14 травня 2010 року за позовом ОСОБА_2 Слов'янським міськрайонним судом було ухвалено заочне рішення про виселення ОСОБА_1 із зазначеного вище будинку. Дане рішення скасоване рішенням апеляційного суду Донецької області від 21 жовтня 2011 року і в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1 та про зняття з реєстрації відмовлено. 13 грудня 2010 року Слов'янський міськрайонний суд постановив ухвалу про поворот виконання рішення, поновив реєстрацію ОСОБА_1 і вселив його у спірний житловий будинок. Вказане рішення було примусово виконане 12 липня 2011 року державним виконавцем і відповідач був вселений в будинок АДРЕСА_1.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. 156 ЖК України, виходив з того, що відповідач має право користуватися спірним житлом, оскільки вселився в нього, як член сім'ї ОСОБА_2 та зареєстрований за вказаною адресою, яка є постійним місцем його проживання. Після примусового вселення відповідачка перешкоджає позивачу проживати у спірному будинку, оскільки встановила металеві вхідні двері з гвинтовим замком на них та відмовляється передати ОСОБА_1 ключі від усіх замків, не пускає його до будинку.
З вказаними висновками суду можливо погодитися, виходячи з наступного.
Згідно ч. 4 та ч. 5 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка перешкоджала позивачу проживати у спірному житловому будинку, що підтверджується відповіддю начальника відділу Державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції від 21 вересня 2011 року №163/06-47 згідно з якою, 1 вересня 2011 року ОСОБА_1 звертався до державного виконавця з заявою про відновлення виконавчого провадження, але йому було відмовлено, оскільки 12.07.2011 року державним виконавцем було проведено вселення відповідача на підставі ухвали суду про поворот виконання судового рішення від 13 грудня 2010 року. (а. с. 9) Також відповідач звертався до прокуратури м. Слов'янська з заявою щодо невиконання рішення суду та порушення його права на житло з боку ОСОБА_2, за наслідками розгляду якої було проведено перевірку (лист від 16.09.2011 року). (а. с. 58)
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 3 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: