Справа № 22ц/0590/8484/2012 Головуючий в 1 інстанції Анісімова Н.Д.
Категорія 27 Доповідач Ларіна Н.О.
23 серпня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,
суддів: Азевича В.Б., Ларіної Н.О.
при секретарі Якубовській А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 12 червня 2012 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за іпотечним кредитним договором, та по зустрічному позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, -
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 12 червня 2012 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором : стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 364 820, 76 грн., яка складається з суми основного боргу за кредитом в розмірі 182 403 грн., суму простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 34 302,24 грн., суму нарахованих поточних відсотків в розмірі 4 049, 12 грн., суму прострочених нарахованих відсотків в розмірі 143 058, 19 грн., суму нарахованої за час звернення до суду з позовом 21 травня 2009 року пені в розмірі 1008, 21 грн., судові витрати 1950 грн., відмовлено в задоволенні вимог про надання повноважень на здійснення продажу квартири, стягнення пені в розмірі 58 823, 48 грн.; та відмовлено у задоволенні повних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання правочинів недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду у повному обсязі та ухвалите нове - про задоволення його позову та відмовити в задоволенні позову банку, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.07.2008 року становить 12 101 грн., в договорі ж іпотеки за домовленістю сторін становить 260 000 грн., відповідно до експертної оцінки - становить 273 646 грн. така суттєва розбіжність суперечить вимогам законам України «Про заставу», «Про іпотеку».
В апеляційний скарзі ОСОБА_1 зазначив, що банк повинний був направити до відповідача письмову вимогу про усунення порушень у не менш ніж тридцяти денний строк з зазначенням порушень та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Банк в позові не зазначив про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд також визнав лише стягнення з апелянта ОСОБА_1 грошей, хоча законодавством передбачено забезпечення виконання зобов'язання саме за рахунок предмету іпотеки. Додатково апелянт зазначив, що судом не оцінювався зміст договору про іпотечний кредит, в якому не визначений предмет договору визначено тільки про надання позичальникові кошти і обов'язки останнього щодо них, що незрозумілим є економічний аналіз договору, суд не допитав як свідка продавця квартири ОСОБА_3, та слухав справу не допитавши третю особу ОСОБА_2, яка не з'явилась до суду.
ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні апеляційного суду, доводи апеляційної скарги підтримали.
Представник банку, в судовому засіданні апеляційного суду, заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив скаргу відхилити, залишити без змін рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_2, повідомлений телефонограмою № 1300 у журналі телефонограм № 2 про дату, час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без його участі.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Часткова відмова в задоволенні позовних вимог Банку в частині зменшення розміру пені за несвоєчасне погашення кредиту сторонами не оскаржена, тому апеляційний судом не ревізується.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що між сторонами укладений договір про іпотечний кредит від 24.07.2008 року № 3899, відповідно до п. 1.1 цього договору Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 220 000 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 22% річних Згідно до умов п. 1.2. договору кредит надається на 240 місяців з терміном остаточного погашення не пізніше 23 липня 2028 року для придбання житла.
24 липня 2008 року Банк видав позичальнику кредит готівкою в сумі 220 000 грн., що підтверджено заявою на отримання готівки № 3 від 24 липня 2008 року. За кредитні кошти позичальником було придбане нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 на підставі належним чином посвідченого договору купівлі - продажу від 24 липня 2008 року
З метою своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором № 3899 від 24 липня 2008 року між сторонами укладений договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до п. 1.2. та п.1.3. цього договору предметом іпотеки згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 19466633 від 07.07.2008 року, виданого КП Горлівська БТІ становить 12 101 грн., за взаємною угодою сторін заставна вартість іпотеки становить 273 646 грн. згідно зі звітом про експертну оцінку Консалтинговий фірми ТОВ «АВЛ - Експерт» від 01.07.2008 року.
До 28 січня 2009 року позичальник сплачував платежі по кредитному договору, з лютого 2009 року виникла заборгованість, яка станом на 26 січня 2012 року становить 34 302, 24 грн. На численні вимоги банку заборгованість не погашена. Тому загальна заборгованість за договором № 3899 становить - 423 644, 24 грн., яка складається з суми основного боргу за кредитом в розмірі 182 403 грн., суми відсотків в розмірі 143 058,19 грн., суми нарахованої пені в розмірі 59 813, 69 грн.
Відповідно до ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. Договори та інші право чини є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст. ст. 11,14 ЦК України)
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Задовольняючи позовні вимоги Банку частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.п. 1.5., 5.2. умов спірного договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом або процентами, а також в інших випадках передбачених договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, при цьому у порядку ст. 551 ЦК України судом зменшений розмір пені, та з врахуванням що правовідносини між сторонами вже будуть регулюватися рішенням суду та процедурою примусового стягнення зазначено що є передчасними позовні вимоги в частині надання представнику банку повноваження необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки, оскільки позивачем за власним волевиявленням зменшена кінцева дата дії кредитного договору 23.07.2028 року на дату ухвалення рішення, що позбавляє позивача права користуватися кредитними коштами та на підставі ст. 631 ЦК України та розірвано кредитний договір, тому й задоволено вимоги про припинення нарахування відсотків.
Згідно ч.1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт погроз у відношенні нього та впливу на позивача, не встановлено законних підстав для визнання правочину не дійсним, оскільки кредитний договір був підписаний, позивачем особисто, заяву на видачу готівки № 3 підписано позивачем, позивач отримав кредит у розмірі 220 000 грн., до того ж позивач не конкретизував підстави для визнання правочину недійсним, оскільки відповідно до пояснень відповідно до його позову позивач просив визнати правочин недійсним з наступних підстав : як безгрошовість, а також як вчинений під впливом, ці вимоги регулюються окремими нормами права і не можуть бути одночасно предметами розгляду відносно одного правочину, вимоги позивача щодо безгрошовості спростовуються висновком експерта про факт підписання позивачем заяву про видачу готівки.
З зазначеним висновком суду, погоджується й апеляційний суд, оскільки як встановлено судом : кредитний договір підписаний сторонами, банк надав ОСОБА_1 зазначені кошти, заяву на отримання готівки підписав ОСОБА_1, який допустив порушення у виконані договору, тому підстави для визнання правочину недійсним відсутні, та наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог Банку, посилання ОСОБА_1 та його представника на вирок від 03 квітня 2012 року у відношенні посадових осіб Банку, як на підставу для визнання спірних правочинів недійсними, оскільки ОСОБА_1 не визнаний потерпілим за вказаною кримінальною справою.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, щодо суттєвої розбіжностей оцінки предмету, оскільки такі розбіжності встановлені за погодженням сторін та зазначені сторонами у договору іпотеки, який на момент укладання підписаний сторонами.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що банк повинний був направити до відповідача письмову вимогу про усунення порушень та не направив, оскільки така вимога надсилалась ОСОБА_1, про що у матеріалах справи наявні письмові докази - копія повідомлення від 30 грудня 2008 року № 3691та копія зворотного повідомлення за підписом апелянта (а.с. 26, 50-52).
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що Банк в позові не зазначив про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд також визнав лише стягнення з апелянта ОСОБА_1 грошей, хоча законодавством передбачено забезпечення виконання зобов'язання саме за рахунок предмету іпотеки, що судом не оцінювався зміст договору про іпотечний кредит, в якому не визначений предмет договору визначено тільки про надання позичальникові кошти і обов'язки останнього щодо них, що незрозумілим є економічний аналіз договору, оскільки на підставі норм діючого процесуального законодавства об'єм та розмір позовних вимог визначаються власне позивачем по справі, а суд на підставі ст. 11 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, суд не допитав як свідка продавця квартири ОСОБА_3, та слухав справу не допитавши третю особу ОСОБА_2, яка не з'явилась до суду, оскільки суду не доведена необхідність допиту зазначених осіб, таке клопотання у процесі слухання апеляційної скарги також не було заявлене.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі, умовах кредитного договору і обставинах справи, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303 ч. 1, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 12 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: