Справа № 22ц/0590/5554/201 Головуючий в 1 інстанції Кривошеєв Д.А.
Категорія 23 Доповідач Ларіна Н.О.
05 липня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Зінов'євої А.Г.
суддів Ларіної Н.О., Смєлік С.Г.
при секретарі Якубовській А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрейд» на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2012 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрейд» до ОСОБА_1 про стягнення компенсаційних витрат на поліпшення земельної ділянки, -
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Технотрейд ЛТД» відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просив рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, за яким задовольнити позовні вимоги, оскільки рішення є незаконним, постановлено з порушенням норм матеріального права тому підлягає скасуванню.
В доводах апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом до спірних правовідносин застосовано норми, що не підлягають застосуванню, та проігноровано норми, які підлягають застосуванню, а саме : у додатковій угоді було перераховано вичерпний перелік випадків у яких вартість поліпшення земельної ділянки не відшкодовується, на думку позивача випадок коли орендні правовідносини скінчились в результаті закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки не зазначений.
В апеляційній скарзі також зазначено, що додаткова угода не пройшла належну державну реєстрацію, тому судом порушено вимоги ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», ст. 125 ЗК України, ст. 654 ЦК України за якими всі угоди, що укладаються до договорів оренди землі сільськогосподарського призначення є чинними тільки після державної реєстрації.
В апеляційній скарзі також зазначено, що висновки суду першої інстанції про те, що проведення системи зрошення не є поліпшенням земельної ділянки не відповідають положенням п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оцінку земель», ч.1 ст. Закону України «Про меліорацію земель», п.14.1.75 ст. 14 Податкового Кодексу України.
Представник позивача, в судовому засіданні апеляційного суду, доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача, в судовому засіданні апеляційного суду, проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав, за таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є власником земельної ділянки площею 6,47 га, яка розташована на території Хрестищанської сільської Ради, колишнього КСП «Нікольське» на підставі державного акту про право власності на землю виданого 15 березня 2006 року, за цільовим призначенням земельна ділянка - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
10 січня 2007 року між позивачем та відповідачем укладений договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_1 передала в оренду позивачу строком до 31 грудня 2010 року належну їй земельну ділянку площею 6,47 га, договір належним чином зареєстрований.
ОСОБА_1, у заяві від 15 травня 2008 року, не заперечувала проти встановлення на належній їй ділянці системи зрощення, з урахуванням умов додаткової угоди.
21 квітня 2008 року між сторонами укладена додаткова угода, за якою вартість поліпшення земельної ділянки орендодавцем орендарю не відшкодовується.
З довідки головного бухгалтера позивача загальна вартість витрат на реконструкцію системи зрошення на земельній ділянці відповідача становить 65 692, 12 грн.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 93 ЗК України (в ред. 2001 року) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі стокове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особами без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцям земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторін.
Відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 земельне поліпшення визначено як результати будь - яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельного поліпшення належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури, тощо).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі система зрощення не є поліпшенням земельної ділянки в розумінні закону, а є засобом для поліпшення якості землі, зокрема збільшення врожайності, вартість матеріалів та робіт з реконструкції системи зрощення не може вважатися вартістю поліпшення земельної ділянки, вимоги про стягнення компенсаційних витрат на поліпшення земельної ділянки з орендодавця суперечать вимогам діючого законодавства, умовам договору оренди землі та не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.
З зазначеним висновком суду, погоджується апеляційний суд, оскільки хоча, відповідно до закону система зрошення є поліпшенням земельної ділянки, тобто засобом для поліпшення якості землі, зокрема збільшення врожайності, вартість матеріалів, але ж не обґрунтована неможливість переміщення без її знецінення. Тому доводи апеляційної скарги, що зазначені висновки суду першої інстанції не відповідають положенням п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оцінку земель», ч.1 ст. Закону України «Про меліорацію земель», п.14.1.75 ст. 14 Податкового Кодексу України, апеляційний суд не приймає до уваги.
Доводи апеляційної скарги, що у додатковій угоді було перераховано вичерпний перелік випадків у яких вартість поліпшення земельної ділянки не відшкодовується, що випадок коли орендні правовідносини скінчились в результаті закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки не зазначений, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки зазначена додаткова угода не пройшла належну державну реєстрацію, іншої угоди щодо умов, обсягів та строків відшкодування вартості поліпшення земельної ділянки між сторонами не укладалось, споруда системи зрошення є власністю позивача, та відповідач позбавлений права та можливості користування нею, розрахунок вартості поліпшення земельної ділянки відповідача суду не надано, а вартість матеріалів та робіт з реконструкції системи зрошення не є вартістю поліпшення земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги відносно неналежної правової оцінки наданим позивачем доказам, є непереконливими та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що, ухвалюючи рішення, суд, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, надав оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, їх достатності, взаємному зв'язку доказів у їх сукупності, а також навів мотиви, з яких він дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 3, 308, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрейд» відхилити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: