Справа № 22ц-0590/3622/2012 р. Головуючий в 1 інстанції Хандурін В.В.
Категорія 26 Доповідач Азевич В.Б.
22 березня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,
суддів: Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,
при секретарі Якубовській А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві,
за апеляційною скаргою Державного підприємства «Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2012 року, -
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2012 року частково задоволений зазначений позов. З підприємства на користь позивача на відшкодування моральної шкоди стягнуто 15 000 грн.
На дане рішення ДП «Добропіллявугілля» подало апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процессуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що відповідно до ст. 29 КЗпП України позивачеві роз'яснювалося про наявність небезпечних та шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на стан здоров'я. При цьому відповідач не приховував від позивача важкість та шкідливість технологічного процесу, та не вчиняв протиправних дій, які би знаходилися у причинному зв'язку з настанням професійного захворювання, тому вважає, що підприємство не може нести відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.
На думку відповідача, суд безпідставно визначив наявність моральної шкоди, посилаючись на ст. 237-1 КЗпП України та 1167 ЦК України, виходячи лише з того, що у позивача встановлено стійку втрату працездатності.
Вказує, що поза увагою суду залишилися істотні обставини, які підлягають з'ясуванню при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди. Підприємство вважає, що встановлення факту моральної шкоди можливо лише на підставі висновку відповідної медико-соціальної експертної комісії, оскільки висновок МСЕК про встановлення позивачу втрати працездатності не може свідчити про наявність чи відсутність моральної шкоди.
Від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 27 липня 1993 року по 16 березня 2011 року працював на «Шахті Добропільска» у шкідливих та небезпечних умовами праці.
Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 01.03.2011 року у позивача виявлене попереко - крижова радікулопатія.
На підставі висновку МСЕК від 15.03.2011 року йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв'язку з даним профзахворюванням у розмірі 50% та третя група інвалідності безстроково.
Згідно акту №5 розслідування професійного захворювання від 1 березня 2011 року, причинами професійного захворювання є недосконалість технологічних процесів, низький рівень механізації труда, переміщення вручну в межах робочого місця важких речей.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві позивачу завдана моральна шкода, право на відшкодування якої, за рахунок коштів підприємства, регулюється ст. 237-1 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 (про страхові виплати), статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України потерпілим надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Згідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Таким законодавством є відповідні норми ЦК України, зокрема ст. ст. 23, 1167, 1168 цього Кодексу, про що зазначено у вказаному вище Рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 (про страхові виплати).
Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які позивач поніс у зв'язку з цим.
Даний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) згідно з яким, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з каліцтвом. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів позивач отримав професійне захворювання - попереко - крижову радікулопатію, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 1 березня 2011 року. (а. с. 7)
На підставі висновку МСЕК від 15.03.2011 року йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв'язку з даним профзахворюванням у розмірі 50% та третя група інвалідності безстроково. (а. с. 13)
З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що у даному випадку відшкодування моральної шкоди слід покласти на підприємство та стягнув на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 15 000 грн.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: