3
Справа №11/0590/2800/12 Головуючий в 1 інстанції: Ларіна О.В.
Категорія: ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України Суддя: Савкова С.В.
4 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючої судді: Савкової С.В.
суддів: Кондакова Г.В.
ОСОБА_1
за участі прокурора: Андрєєвої Ж.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 23 січня 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроджений м. Красногоровки Донецької області, громадянин України, українець, з неповною середньою освітою, не одружений, не працює, раніше судимий:
1) 02.04.2009р. Ворошиловським районним судом м. Донецька за ч. 2 ст. 185, ч. З ст.185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. 02.09.2011 р. Кіровським районним судом м. Макіївки Донецької області на підставі Закону України «Про амністію» звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного за вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 02.04.2009 р. на не відбутий строк,
проживає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджений за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі,
Згідно вироку суду, 11.10.2011 року, приблизно о 17.00 годині, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, з метою викрадення чужого майна через проріз у паркані, проник на територію Смоляниновського коксохімцеху, який є структурним підрозділом ПАТ «Донецьккокс», розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Югославська, буд. 1 в Куйбишевському районі, де, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, таємно викрав лом сталевий № 509 вагою 0,310 т., вартістю 545,60 гривень, який належить ПАТ «Донецьккокс», чим заподіяв матеріальну шкоду підприємству в сумі 1310,54 гривень. Після чого, ОСОБА_2 покинув зазначену територію, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не зміг довести злочин до кінця з причин, не залежних від його волі, оскільки, перебуваючи за територією Смоляниновського коксохімцеху був затриманий працівниками вказаного підприємства.
В апеляції засуджений не заперечує висновки суду про його винність у скоєному злочині та юридичну кваліфікацію його дій, просить вирок суду змінити та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України. В обґрунтування апеляції зазначає, що вину у скоєнні злочину визнав у повному обсязі та у скоєному щиро кається, просить ці обставини врахувати як такі, що пом'якшують покарання.
В судовому засіданні прокурор вважала вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляцію засудженого - такою, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Висновок суду про винність ОСОБА_2 в скоєнні злочину за встановленими судом обставинами ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом, за згодою учасників судового розгляду, в порядку ст. 299 ч.3 КК України, в апеляції не заперечується.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 є вірною, та ним також не заперечується.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, вирішуючи питання про вид та розмір покарання стосовно особи, визнаної винною в скоєнні злочину, суди повинні дотримуватись загальних засад призначення покарання, що є гарантією реалізації принципів законності, справедливості, індивідуалізації покарання; враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Твердження засудженого ОСОБА_2 в апеляції про суворість призначеного йому покарання не може бути визнано колегією суддів обґрунтованим. Як вбачається з вироку, суд врахував характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, який є тяжким, а також дані про особу ОСОБА_2, який раніше судимий, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, як пом'якшуючи покарання обставину суд обґрунтовано врахував чистосердечне каяття ОСОБА_2.
Тобто, суд, обираючи вид та розмір покарання, врахував всі ті обставини, на які посилається засуджений в апеляції.
Слід також зазначити, що ОСОБА_3 9.09.2011 року був звільнений від відбування покарання за попереднім вироком суду на підставі застосування акту об амністії, і вже 11.10.2011 року знову вчинив злочин, що свідчить про відсутність бажання виправлення.
Зазначені в апеляції обставини - визнання вини та щире розкаяння є такими, що пом'якшують покарання, але не знижують істотно ступінь тяжкості скоєного злочину, а тому підстав для застосування ст. 69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст. 185 ч.3 КК України, колегія суддів не вбачає.
На думку колегії суддів, покарання, яке призначене засудженому ОСОБА_2 в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 185 ч.3 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцією засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 23 січня 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.
Судді: