3
Справа № 10/0590/937/12 Головуючий у 1 інст.: Гнатюк О.М.
Категорія: ст.2362 КПК України Доповідач: Савкова С.В.
3 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючої судді: Савкової С.В.,
суддів: Кондакова Г.В.,
Калініч Н.І.
прокурора: Карамана В.М.
заявників: ОСОБА_2,
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляцію ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Торезького міського суду Донецької області від 16 серпня 2012 року, якою у задоволені скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Торезького МВ ГУМВС України в Донецької області, відмовлено,-
Постановою ст. ДІМ Торезького МВ ГУМВС України в Донецькій області від 21.05.2012 року в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_4 за ст. 190 КК України, відмовлено.
16.07.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Торезького міського суду Донецької області зі скаргою на постанову ДІМ Торезького МВ ГУМВС України в Донецькій області від 21 травня 2012, посилаючись на її незаконність і не відповідність вимогам ст. 99, ч.4 ст.97 ст. 98 КПК України та порушення ряду норм матеріального і процесуального права.
Постановою Торезького міського суду Донецької області від 16 серпня 2012 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення суддя зазначив, що постанову про відмову в порушенні кримінальної справи винесено з дотриманням вимог ст. ст. 99, 130 КПК України.
На вказану постанову суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляцію, в якій просять постанову суду скасувати. В обґрунтування апеляції зазначають, що в ході дослідчої перевірки та судового розгляду не були вжиті всі заходи для повного і всебічного розгляду заяви і прийняття законного рішення. Вважають, що дані правовідносини не можуть бути розглянуті в цивільно-правовій формі, оскільки ОСОБА_4, шляхом обману, зловживаючи їх довірою, з корисливих мотивів, переконав у правдивості своїх намірів на відчуження квартири, при цьому не маючи справжньої мети на продаж вказаної квартири, заволодів їх коштами на суму 4000 доларів США, для доведення свого злочинного умислу до кінця, оформив угоду купівлі-продажу даної квартири іншим людям, чим заподіяв значної шкоди, та скоїв злочин, передбачений ст. 190 КК України. Вказують на наявність приводів та підстав, які свідчать про вчинення ОСОБА_4 у відношенні них шахрайства.
Заслухавши доповідача у справі, заявників ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтримала доводи апеляції та наполягала на її задоволенні, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції та просив постанову суду залишити без змін, перевіривши матеріали судової справи та матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.2362 КПК України розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги статті 99 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень:
1) скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки;
2) залишає скаргу без задоволення.
Згідно ст.99 КПК України при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було ретельно перевірено дотримання ст. ДІМ Торезького МВ ГУМВС України в Донецькій області вимог ст. ст. 99, 94 та 130 КПК України при винесенні ним постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та суд прийшов до правильного висновку про повноту проведеної перевірки та відповідно й правильності прийнятого рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
Так, відповідно до ст. 190 КК України, шахрайством визнається заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 29.10.2011 року було досягнуто усної домовленості про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1, і ОСОБА_2 передала в рахунок оплати вартості квартири 4000 доларів США, про що ОСОБА_4 видав їй розписку. З пояснень ОСОБА_5 вбачається, що власником згаданої квартири за документами є він, але фактично продав квартиру ОСОБА_4 восени 2010 року, при цьому вони домовились, що в разі продажу квартири ОСОБА_4 саме він (ОСОБА_5), як продавець, підпише договір купівлі-продажу квартири при нотаріальному оформленні. 3.10.2011 року, дізнавшись, що ОСОБА_4 не є власником квартири, саме ОСОБА_2 відмовилась від купівлі цієї квартири.
Таким чином, встановлено, і це не заперечували апелянти, що ОСОБА_4 не мав наміру відмовлятися від укладення договору купівлі - продажу. Навпаки, відмовилась ОСОБА_2 Разом з тим, подальші дії ОСОБА_4, який, після відмови ОСОБА_2 від купівлі, продав квартиру, свідчать про те, що він дійсно мав намір її продати.
За таких обставин, немає жодних підстав вважати, що ОСОБА_4 діяв з метою шахрайського заволодіння грошима ОСОБА_2 Розпорядження отриманими як передоплата вартості квартири грошима за власним розсудом, також не може свідчити про наявність умислу шахрайського заволодіння грошима, оскільки, враховуючи намір ОСОБА_2 придбати квартиру, ОСОБА_4 мав право вважати передані йому гроші своєю власністю та розпорядитися ними.
Викладені в апеляції доводи про те, що в ході дослідчої перевірки та судового розгляду не були вжиті всі заходи для повного і всебічного розгляду заяви і прийняття законного рішення, безпідставні, оскільки перевірка за заявою ОСОБА_6 проведена повно, були опитані сама заявниця про обставини події, опитані особи, які причетні до подій та на яких вказує в своїй скарзі заявниця, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8, всі обставини події були об'єктивно з'ясовані та встановленим фактам дана правильна юридична оцінка.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що при проведенні досудової перевірки були дотримані вимоги ст. ст. 99, 94, 130 КПК України та вірно прийшов до висновку про те, що відносини, які склались між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, мають цивільно - правовий характер та питання про повернення завдатку підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В зв'язку з цим і в діях прокурора, який 11.06.2012 р. за вих. № (05-46) 102-12 направив повідомлення ОСОБА_2 про залишення без задоволення скарги щодо незаконної відмови в порушенні кримінальної справи, не вбачається невідповідності вимогам ст. ст. 97, 99, 110 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а постанова суду винесена законно та обґрунтовано, і має бути залишена без змін.
Постанова суду колегією суддів перевірена в межах апеляції, відповідно до вимог ст. 365 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію ОСОБА_2, ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову судді Торезького міського суду Донецької області від 16 серпня 2012 року, якою у задоволенні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Торезького МВ ГУМВС України в Донецькій області, рішення прокурора, відмовлено - залишити без змін.
Судді: