Справа № 22ц/0590/4815/2012 р. Головуючий 1 інстанції Бабенко С.С.
Категорія 52 Доповідач Азевич В.Б.
10 травня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,
суддів: Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,
при секретарі Риндіній Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Донецьке» національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» Української академії аграрних наук про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство «Донецьке» національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» Української академії аграрних наук на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 18 квітня 2011 року,
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 18 квітня 2011 року задоволений зазначений позов.
В апеляційній скарзі підприємство просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що судом було вірно встановлено підстави звільнення позивача (наявність надлишкової кількості пального), але дана не правильна правова оцінка діям/бездіяльності позивача щодо цієї обставини.
Зазначає, що відповідно до п. 5.4.3. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказ Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад. Згідно п. 6.1. цієї інструкції, на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.
Окрім того, підпунктами «а» та «б» ст. 1 Договору про повну матеріальну відповідальність з ОСОБА_1 визначено, що робітник приймаючи на себе матеріальну відповідальність за всі передані матеріальні цінності зобов'язується: забезпечити зберігання цінностей; вести у встановленому порядку облік цінностей, що знаходиться на його збереженні, представляти адміністрації виправдні документи і звітність про рух і залишки цінностей.
Окрім того, підприємство вважає, що позивач пропустив строк на звернення до суду.
Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги.
Позивач просив її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Згідно п. 3 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції по справі встановлено, що позивач був прийняти на роботу до відповідача згідно наказу №10-к від 15.02.2010 року завідуючим складами паливно-мастильних матеріалів, запчастин та насіння.
07.06.2010 року на складі ПММ було виявлено надлишок паливно-мастильних матеріалів, про що був складений відповідний акт, який підписаний позивачем.
Наказом виконуючого обов'язки директора ДП «Дослідне господарство «Донецьке» №56-ок від 07.06.2010 року ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з втратою довір'я на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку з втратою довір'я.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з наказу про звільнення не вбачається, з яких саме підстав звільнено позивача, з якими обставинами відповідач пов'язує це звільнення та які винні дія позивача дають підставу відповідачеві для втрати довір'я до нього.
Колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи за наступного.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Позивач відноситься до кола осіб, що обслуговують товарні цінності, оскільки був прийнятий на роботу на посаду завідуючого складом та з ним укладено договір про повну матеріальну відповідальність. (а. с. 28, 72)
Наказом по підприємству № 66 від 15 квітня 2010 року затверджений порядок приймання товарно-матеріальних цінностей, а саме - на підставі накладної за підписом замовника та відповідального за належне ведення бухгалтерського обліку і процесом приймання-передання ТМЦ наданих замовником - зам. головного бухгалтера. (а. с. 26)
5 липня 2010 року позивач прийняв від ОСОБА_5 400 л дизельного палива, яке не було належним чином оформлене. (а. с. 7 - 8)
7 липня 2010 року комісія, створена на підставі наказу від 7 червня 2010 року №560-ок, встановила на складі ПММ залишок бензину у розмірі 37 л та дизельного палива - 600 л, про що складений акт та порівняльна відомість залишків ПММ. (а. с. 9 - 11, 29 ) Даний акт підписаний ОСОБА_1, проте він відмовився надавати пояснення з цього питання. (а. с. 27)
На підставі даного факту трудовим колективом підприємства надана згода на звільнення позивача у зв'язку втратою довір'я. (а. с. 30 - 31)
Наказом від №56-ок від 07.06.2010 року ОСОБА_1 звільнено згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за втрату довір'я. (а. с. 6)
Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України в п. 28 постанови від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Факт наявності залишків ПММ не оспорюється позивачем і є доведеним та таким, що встановлений судом. Тобто позивач вчинив умисні дії - порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями, які дали адміністрації підприємства підстави для втрати до нього довір'я.
Зокрема, позивач порушив пункти 5.4.3, 6.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, згідно з якими, про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад. На всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.
Також він порушив підпункти «а» та «б» ст. 1 Договору про повну матеріальну відповідальність, яким передбачений обов'язок матеріально відповідального робітника вести у встановленому порядку облік цінностей, що знаходиться на його збереженні, представляти адміністрації виправдні документи і звітність про рух і залишки цінностей.
Оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Тому у задоволенні позову слід відмовити.
Суд першої на зазначене уваги не звернув та ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення.
З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. п. 3, 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Донецьке» національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» Української академії аграрних наук задовольнити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 18 квітня 2011 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Донецьке» національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» Української академії аграрних наук про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: