Справа 22ц/0590/9223/12 Головуючий у 1 інстанції Курова О.І.
Категорія 46 Доповідач Ларіна Н.О.
06 вересня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Азевича В.Б.
суддів Ларіної Н.О., Смєлік С.Г.
при секретарі Хоменко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 16 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісного майна подружжя,
Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 16 липня 2012 року позовні вимоги задоволено частково : визнано за позивачем право власності на телевізор «JVS» вартістю 600 грн., спальний гарнітур - 2500 грн., праску «SKARLLET» -100 грн., мікрохвильову піч «LD» - вартістю 600 грн., DVD центр «LG», - 1000 грн., набір меблів для прихожої - 800 грн., відеокамеру «PANASONIC» - 1000 грн., акваріум - 1000 грн., килим - 100 грн., всього на 7700 грн., за відповідачем в порядку розподілу майна, придбаного в період шлюбу, визнано право власності на холодильник «Норд» вартістю - 500 грн., телевізор «LG» - 600 грн., кухонний комбайн «POLARIS» - 600 грн., пральну машину «ARDO» - 1100 грн., праску вартістю - 200 грн., кухонний гарнітур вартістю 1500 грн., куток кухонний - 800 грн., меблевий гарнітур - 1500 грн., диван - 500 грн. крісло м'яке - 2 шт. - по 250 грн. кожне, килим - 100 грн., килимове покриття - 100 грн., відеоплеєр «LG» - 500 грн., вирішено питання про судові витрати, в інший частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання ? частини квартири АДРЕСА_1 загальною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачем права власності на ? зазначеної квартири, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки судом не правильно застосовна та витлумачені норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що у 1998 - 1999 роках знаходячись у шлюбних відносинах сторони купили квартиру однокімнатну АДРЕСА_2 яку обміняли на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 яку у 2005 році обміняли на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 яку відповідач приватизувала у 2010 році. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що норми які регулюють зазначені правовідносини з'явились лише у 2012 році та тому оскільки квартира приватизована у 2010 році їх не можливо застосувати.
Позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явився до суду надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, в якому зазначив про підтримання доводів апеляційної скарги, яку просив задовольнити, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без його участі.
Відповідач у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити та залишити рішення суду без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судове рішення оскаржене тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання ? частини квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, надання і визнання за позивачем право власності на ? частини зазначеної квартири, в інший частині рішення суду першої інстанції не оскаржено.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що на підставі рішення виконкому Макіївської міської ради № 21 від 21.09.2005 року ОСОБА_1 виданий ордер на 2 кімнатну квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї з трьох осіб, на підставі рішення виконкому Макіївської міської ради від 21.09.2005 року № 1053 відбувся обмін жилим приміщенням між ОСОБА_3, який був наймачем квартири АДРЕСА_1 та ОСОБА_1, який був наймачем квартири № 6 будинку № 1 в мікрорайоні Первомайський м. Макіївки Донецької області.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 приватизували квартиру АДРЕСА_1, про що видане свідоцтво про право власності на житло № 41083 від 11.01.2008 року, зазначене право належним чином зареєстровано у КП «БТІ м. Макіївки» 21 лютого 2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи - копії свідоцтва про право власності на житло № 6811 від 10 листопада 1993 року ОСОБА_1 приймав участь у приватизації кватири за адресою АДРЕСА_4 і йому на праві власності належить частка в зазначеній квартирі.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач використав своє право у приватизації ще в 1993 році, доводи позивача, що у 1999 році він з відповідачем придбали у ОСОБА_5 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 не доведені суду, відомості в архіві зазначеної позивачем нотаріальній конторі відсутні.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання спірної квартири сумісною власністю подружжя та визнання за позивачем і надання права власності на ? частини зазначеної квартири, оскільки спірна квартира є приватизованою відповідачем та донькою сторін, позивач скористався приватизацією у 1993 році та не довів суду підстави для визнання спірної квартири сумісною власністю подружжя, зміни до ч. 5 ст. 61 СК України внесені 11 січня 2011 року та згідно до ч. 4 ст. 2 ЦПК України не мають зворотної дії, оскільки приватизація спірної квартири відбулась у 2008 році.
Доводи апеляційної скарги, що у 1998 - 1999 роках знаходячись у шлюбних відносинах сторони купили квартиру однокімнатну АДРЕСА_2, тому наявні підстави для визнання спірної квартири спільним майном подружжя, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не надано належних доказів щодо купівлі квартири НОМЕР_1, тому й відсутні підстави для подальшого визнання спірної квартири спірним майном подружжя.
Доводи апеляційної скарги відносно неналежної правової оцінки наданим сторонами доказам та зазначених правовідносин є непереконливими та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що, ухвалюючи рішення, суд, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, надав оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, їх достатності, взаємному зв'язку доказів у їх сукупності, а також навів мотиви та правове обґрунтування, з яких він дійшов до висновку про відмову у задоволенні частини позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 16 липня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: