Справа № 22ц-0590/3376/2012 р. Головуючий в 1 інстанції Куліков В.В.
Категорія 45 Доповідач Азевич В.Б.
29 березня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,
суддів: Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,
при секретарі Якубовській А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 8 лютого 2012 року, -
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 8 лютого 2012 року у задоволенні даного позову відмовлено.
Позивачка подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду, оскільки воно ухвалене з порушення норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд не врахував тих обставин, що вона поспіхом підписала договір не ознайомившись з його умовами, а відповідач на протязі 4-х років не реєстрував договір у відділі Держкомзему та змінив строк його дії до 16 років. Проте що договір оренди не був зареєстрований їй стало відомо влітку 2011 року і вона направила до відповідача та Держкомзему заяви про відмову у реєстрації.
Зазначає, що відповідач не надав суду доказів того, що договір оренди тривалий час не був зареєстрований через складність розробки технічної документації.
Оскільки договір набрав чинності з моменту реєстрації, тому строк його дії автоматично продовжився до 2024 року згідно ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі».
Позивачка підтримала доводи апеляційної скарги.
Представник ТОВ «Агрофірма «Агротіс» Масло А.В. просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її відхилити.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку ЯА №723848 позивачці належить земельна ділянка загальною площею 3,99 га, яка розташована на території Криничанської сільської ради Олександрівського району Донецької області.
10 березня 2008 року між сторонами був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на дванадцять років. Відповідно до акту передачі земельної ділянки, 10 березня 2008 року позивачкою була передана відповідачу спірна земельна ділянка на умовах договору оренди.
Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, відповідач виконував умови договору, регулярно та у відповідних розмірах сплачував позивачці орендну плату. Двічі між сторонами була досягнута домовленість щодо збільшення розміру орендної плати, внаслідок чого до п. 9 договору були внесені зміни, посвідчені підписами сторін.
Укладений договір був переданий для реєстрації у відділ Держкомзему в Олександрівському районі. Проте через велику кількість укладених договорів та необхідних документів державна реєстрація договору оренди відбулася 6 січня 2012 року.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка висловила свою волю щодо передачі земельної ділянки в оренду шляхом підписання договору, передала її відповідачу згідно акту, а також надала заяву про виконання робіт по складанню реєстраційних справ та проведення державної реєстрації договору оренди.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року (далі Закон), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст. ст.16, 18, 19 вказаного Закону договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання договору оренди недійсним, оскільки він зареєстрований у відділі Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області і містить всі передбачені законодавством істотні умови.
Як встановлено ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону, договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України та ст. 18 Закону є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що договір оренди, укладений між сторонами, зареєстрований у відділі Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області 6 січня 2012 року, кадастровий номер 1420383800:01:000:0182.
Таким чином, судом першої інстанції достовірно встановлено, що умови договору оренди узгоджені між сторонами, зазначений термін його дії встановлений в межах чинного законодавства, державна реєстрація договору проведена відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. №174, за якими така реєстрація здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
За вказаних обставин, оскільки укладений між сторонами договір відповідає вимогам діючого законодавства, доказів його недійсності позивачкою не надано, відсутні підстави для визнання його недійсним.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та обставинах справи, а суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 8 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: