73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"15" жовтня 2012 р. 13 год.57 хв.Справа № 2-а-2964/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Лошкарьова Л.А., за участю представників позивача Фінкевич В.Г., Довбиш Г.В., Скрипніченко Є.Г., представників відповідача Боровик М.О., Мкртчян Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Херсонський нафтопереробний завод" (далі ПАТ "Херсонський НПЗ", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі ДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 20.03.12 № 0002042201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 20867187,25 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 5216796,81 грн., № 0002032201 від 20.03.12 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 16837247 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4209311,75 грн. Податкові повідомлення-рішення були прийняті за висновками акту ДПІ у м. Херсоні від 23.02.12 № 646/23-3/34785383 документальної позапланової невиїзної перевірки.
Позивач вважає податкові повідомлення-рішення неправомірними, та такими, що прийняті податковою інспекцією з порушенням чинного законодавства. Висновки щодо нікчемності правочинів суперечать дійсним обставинам господарської діяльності, не вказано які норми цивільного, господарського законодавства порушені позивачем, чи є вирок суду щодо скоєння злочинів конкретними посадовими особами. На момент вчинення позивачем правочинів з ТОВ Фірма "Форвард" останнє було зареєстроване як юридична особа, було платником податку на додану вартість, видало позивачу податкові накладні, які були оформлені належним чином, подавало звітність до податкових органів з показниками господарської діяльності. Позивач звертає увагу суду на те, що до компетенції податкової інспекції не входить встановлення нікчемності угод при проведенні перевірок платників податків. Тільки відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів є підставою для не включення витрат по придбанню газу до складу валових витрат, а наявність належним чином оформлених документів не заперечує і податкова інспекція. Податкова інспекція проігнорувала включення позивачем до валового доходу грошових коштів, отриманих з подальшого продажу товару, придбаного у ТОВ Фірми "Форвард", на користь ТОВ "Континент Нафто Трейд", а пізніше на користь 13 юридичних осіб. Згідно з висновком довідки №694/22-5/33681103 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Континент Нафто Трейд" з питань здійснення фінансово-господарської операцій з ПАТ "Херсонський НПЗ" за період з 01.07.2010 по 31.03.2011" - перевіркою встановлено повне документування операцій з придбання та повернення товарно-матеріальних цінностей ПАТ "Херсонський НПЗ". Звертає увагу, що в запиті заступника начальника СВ УСБУ в Херсонській області від 10.01.2012 за №71/6/1-65-св до ПАТ "Київський завод електротранспорту", на який посилається відповідач, жодним чином не згадуються ПАТ "Херсонський НПЗ" та його контрагенти - ТОВ "Континент Нафто Трейд" та ТОВ Фірма "Форвард".
Представники позивача прибули в судове засідання, просять задовольнити позов.
ДПІ у м. Херсоні заперечує проти позову, мотивуючи свою позицію наступним. Згідно з базою даних "Інформаційної - пошукові системи" ТОВ Фірма "Форвард", яке поставляло товар позивачу, має стан "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Директором та головним бухгалтером ТОВ Фірма "Форвард" є ОСОБА_6, відповідно до його пояснень він влітку 2010 року за винагороду від раніше не відомої особи зареєстрував на своє ім'я зазначене підприємство. В подальшому жодних податкових та фінансових документів не підписував, рахунки в банках не відкривав і нікого на дані дії не уповноважував. Також, згідно даних податкової звітності у ТОВ Фірма "Форвард" відсутні трудові ресурси, виробниче та торгівельне обладнання, складські приміщення, транспортні засоби, сировина, матеріали для здійснення будь-якої господарської діяльності. З викладеного вбачається відсутність у контрагента позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, такі угоди носять фіктивний характер. З посиланням на матеріали податкової перевірки, які зафіксовані актом від 15.03.2011 №731/23-2/22732086 "Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ Фірма "Форвард" з питань дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.07.2010 по 31.07.2010, з 01.09.2010 по 31.12.2010", відповідач обґрунтовує свою позицію стосовно нікчемності операції поставки товарів від ТОВ Фірма "Форвард" позивачу.
Представники відповідача просять відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Приватне акціонерне товариство "Херсонський нафтопереробний завод" є юридичною особою, платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсон ХО ДПС.
У лютому 2012 старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Херсоні Крапівцевим В.В. на підставі наказу від 09.02.12 № 218 та повідомлення про призначення перевірки від 09.02.12 № 42/23-3 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Херсонський НПЗ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час взаємовідносин з ТОВ Фірма "Форвард" за період з 10.07.2010 по 31.03.2011, за результатами якої було складено акт № 646/23-3/34785383. В акті перевірки зазначено про вчинення позивачем та ТОВ Фірма "Форвард" порушення:
- ст.ст.203, 215, 216, 228, 629, 658, 662, 655, 656 ЦК України, в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого правочини здійснені ПАТ "Херсонський НПЗ" з ТОВ Фірма "Форвард" визнані нікчемними та недійсними, внаслідок чого у податковому обліку ПАТ "Херсонський НПЗ" (порушення згідно тексту акту перевірки);
- п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого донараховано податку на прибуток на загальну суму 20 867 187,25 грн.;
- ст. 3, ст.4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.2 пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті занижено податок на додану вартість у розмірі 16 837 247 грн.
Так, в акті перевірки вказано, що у листопаді 2010 року за договорами № 2511/3, 2511/4 від 25.11.10 позивач придбав товари (дизель-генератори, трактори, господарські контейнери та інше обладнання) у ТОВ Фірма "Форвард, ЛТД". Відповідно до умов договорів товар постачається на умовах EXW, франко термінал м. Київ, вул. Човоноармійська, 143/2. Придбання товару (матеріальних цінностей) позивачем підтверджується актами прийому передачі від 25.11.2010, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними документами про оплату за товарно-матеріальні цінності.
В подальшому у листопаді 2010 року товар реалізовано ТОВ "Континент Нафто Трейд" за договором купівлі-продажу від 25.11.10 № 565, але у грудні 2010 року повернуто позивачу у зв'язку з не оплатою товарів у передбачений договором термін, та реалізовано іншим покупцям, перелік яких наведений на стор. 18 акту перевірки.
Податкова інспекція посилається в акті перевірки на те, що ТОВ Фірма "Форвард", має стан "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Директором та головним бухгалтером ТОВ Фірма "Форвард" є ОСОБА_6, відповідно до його пояснень він влітку 2010 за винагороду від раніше не відомої особи погодився стати засновником та керівником зазначеного підприємства. В подальшому жодних податкових та фінансових документів не підписував, рахунки в банках не відкривав і нікого на дані дії не уповноважував. Також, згідно даних податкової звітності у ТОВ Фірма "Форвард" відсутні трудові ресурси, виробниче та торгівельне обладнання, складські приміщення, транспортні засоби, сировина, матеріали для здійснення будь-якої господарської діяльності. З викладеного ДПІ вбачає відсутність у контрагента позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, такі угоди носять фіктивний характер. В якості доказу відповідач надав суду матеріали податкової перевірки, які зафіксовані актом від 15.03.2011 №731/23-2/22732086 "Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ Фірма "Форвард" з питань дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.07.2010 по 31.07.2010, з 01.09.2010 по 31.12.2010".
Також в акті перевірки відповідач посилається на отриманий від УСБУ у Херсонській області лист, в якому наводиться відповідь ПАТ "Київський завод електротранспорту", власника будівель за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, що за період вересень 2010 року - квітень 2011 року ні позивач, ні ТОВ "Континент Нафто Трейд", а також шість суб'єктів підприємницької діяльності, які купували товар у позивача, не орендували приміщень за даною адресою.
За висновком ДПІ ПАТ "Херсонський нафтопереробний завод" завищені валові витрати за 4-й квартал 2010 року на суму 84186235 грн. за нікчемними правочинами придбання товару від ТОВ фірма "Форвард ЛТД", які лише документувались та фактично не були здійснені. Порушень у визначенні валового доходу за період 01.07.10 - 31.03.11 не виявлено. В акті перевірки зазначено про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2010 рік на 717486 грн., заниження податку на прибуток на 20867187 грн. 25 коп.
Порушень у визначенні податкових зобов'язань по податку на додану вартість податковою інспекцією не виявлено, відповідач вважає, що позивачем завищений податковий кредит на суму 16837247 грн. за листопад 2010 року за операцією придбання товарів у ТОВ фірма "Форвард ЛТД". Акт перевірки був підписаний посадовими особами ПАТ "Херсонський НПЗ" із запереченнями.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення рішення від 20.03.12 № 0002042201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 20867187,25 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 5216796,81 грн., № 0002032201 від 20.03.12 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 16837247 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4209311,75 грн.
Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до Державної податкової служби у Херсонській області зі скаргою від 28.03.2012, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002042201, 0002032201 від 20.03.2012. Але скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. Оскарження до Державної податкової служби України також не дало позитивного результату.
Суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334), який діяв на момент порушення, передбачалось, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону № 334 було встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічні норми містить і Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.11 та діяв на момент перевірки ( п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПКУ).
Статтею 9 Закону України № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначались Законом України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.11 визначаються Податковим кодексом України. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) - чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ визначено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Згідно пункту 9.6 статті 9 Закону №168/97-ВР свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку діє до дати його анулювання.
З огляду на викладене, податкова інспекція повинна аналізувати реальність господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Відповідач вважає, що контрагент позивача лише декларував зобов'язання з постачання товарів при відсутності дійсного продажу товарів, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, тобто, вчиняв фіктивний правочин. При цьому відповідач ототожнює поняття "фіктивний" правочин та "нікчемний" правочин. Суд не погоджується з твердженнями ДПІ про нікчемність правочинів між позивачем та його постачальником виходячи з наступного. Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається. До нікчемних правочинів ЦК України відносить правочини, що порушують публічний порядок, спрямованій на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину як нікчемного має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу. Доказом вини може бути вирок суду постановлений у кримінальній справі або інше судове рішення, яке підтверджує вину особи. Разом з тим акт перевірки ПАТ "Херсонський НПЗ" не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб позивача на порушення публічного порядку, не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Суду не надано доказів порушення кримінальної справи за фактом вчиненої угоди. ТОВ фірма "Форвард, ЛТД" на момент вчинення операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей було зареєстровано в установленому порядку як юридична особа, платник податку на додану вартість. У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до валових витрат та податкового кредиту, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи. Відомості про відсутність юридичної особи за адресою її реєстрації підлягають внесенню до ЄДР і лише за цієї умови такі відомості можуть бути використані у спорі відповідно до ч. 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців". ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Наданий суду витяг з ЄДРПОУ свідчить, що навіть станом на 09.08.12 немає запису про припинення даної юридичної особи.
Фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів. Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідного рішення суду немає.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення.
Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності або нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність або недійсність договорів в залежності від того, що підприємство відсутнє за юридичною адресою, або на підставі пояснень керівника підприємства. ДПІ не наведено жодного нормативного акту, який би обґрунтовував такі повноваження контролюючого органу. Тому правочини між позивачем та його постачальниками є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.
В акті перевірки відносин ПАТ "Херсонський НПЗ" з ТОВ Фірма "Форвард" не зазначено фактів відсутності документального підтвердження правочинів купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. ДПІ не має заперечень до документів, на підставі яких позивач відніс витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей до валових витрат, а сплачений в ціні придбання податок на додану вартість до податкового кредиту. ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавства реквізитів податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем податкового кредиту. Аналіз наданих позивачем документів та зміст акту перевірки свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат за період, які були предметом перевірки. Суд також приймає до уваги, що реальність господарської операції підтверджується договорами купівлі-продажу з додатком №1, актами прийому-передачі від 25.11.2010, податковими накладними від 25.11.2010 за №№251104, 251105, видатковими накладними від 25.11.2010 за №№ ФД251104, ФД251105, платіжними документами про оплату за товарно-матеріальні цінності: №1 від 22.03.2011 на суму 40 652,00 грн., №2 від 22.03.2011 на суму 16 981 016,32 грн., №3 від 22.03.2011 на суму 17 021 668, 32 грн., №4 від 22.03.2011 на суму 16 656 315,36 грн., №5 від 22.03.2011 на суму 17 328 054,60 грн., №6 від 22.03.2011 на суму 16 983 458,62 грн., №7 від 22.03.2011 на суму 16 012 316,78 грн. Про реальність отримання позивачем ТМЦ свідчить їх подальший продаж спочатку ТОВ "Континент Нафто Трейд", а потім іншим суб'єктам господарювання, що не заперечує ДПІ і ніяким чином не спростовує. Позивач надав суду довідку від 10.04.12 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Континент Нафто Трейд" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПАТ "Херсонський НПЗ" за період 01.07.10-31.03.11, відомості якої підтверджують факт укладання договору між сторонами, фактичне отримання товарів ТОВ за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, передавання товарів ТОВ на зберігання ПП "Імперія Гів", повернення товару зі зберігання, та повернення товару ПАТ "Херсонський НПЗ" у зв'язку з неоплатою протягом 10 днів, будь-яких порушень у веденні податкового обліку Луцька ОДПІ Волинської області не знайшла. Суду наданий лист Київського заводу електротранспорту від 10.05.12 № 139 на запит позивача, де підтверджено оренду складських приміщень ТОВ "Фірма "Форвард ЛТД" та ПП "Імперія Гів" за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/12. Суду не надано доказів того, що вказані в акті перевірки покупці товарів заперечують придбання товарів у позивача.
Також податкова інспекція не спростувала факт включення до валових доходів доходу, який позивач отримав від подальшому продажу, та факт включення ПДВ до податкових зобов'язань, які виникли при продажу товарів позивачем. Це свідчить про суперечність правової позиції відповідача, оскільки якщо товари не придбавались, то вони не могли бути в подальшому позивачем продані і не виникло б ні валового доходу, ні податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Натомість в акті перевірки ніяких зауважень щодо завищення валового доходу або податкового зобов'язання по ПДВ не викладено.
В даному випадку ДПІ не наведено аргументів, які б спростовували доводи позивача про реальність господарських операцій. ДПІ не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.
ДПІ не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ Фірма "Форвард" було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства. Суд критично відноситься до наданого акту від 15.03.2011 №731/23-2/22732086 "Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ Фірма "Форвард" з питань дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.07.2010 по 31.07.2010, з 01.09.2010 по 31.12.2010", оскільки проведення перевірки відбувалось без відома та присутності директора та засновника ТОВ ОСОБА_6, хоч його місцезнаходження відомо органам державної податкової служби, що підтверджується наданими письмовими поясненнями директора. Перевірка проводилась за даними податкової інспекції, та відомостями інформаційних баз ДПІ у м. Херсоні, без дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку. В акті зазначено про відображення в податкових зобов'язаннях ТОВ Фірми "Форвард, ЛТД" листопада 2010 року суми ПДВ 16837247 грн. по операціям з позивачем. Висновки акту перевірки ґрунтуються на письмових поясненнях ОСОБА_6, наданих у січні 2011 року оперуповноваженому податкової міліції, в яких останній посилається про підписання реєстраційних та установчих документів за винагороду без мети здійснення господарської діяльності, не подавання податкової звітності, не відкриття рахунків у банківських установах. Але ці пояснення не є належним доказом, тому що ці пояснення не є показами свідка, даними суду або слідчому з дотриманням вимог процесуального закону з попередженням свідка про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень. Крім того, невідомо, у зв'язку з якою справою, оперативно-розшуковою чи кримінальною були відібрані пояснення та були вони одержані з додержанням вимог діючого законодавства чи ні. Згідно з п. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Фіктивне підприємництво (ст. 205 ККУ) є кримінально караним діянням - злочином, винуватість в якому та відповідальність за який встановлюється виключно за вироком суду. Отже, письмові пояснення директора підприємства-контрагента, не є встановленим фактом і потребує доказування, тому посилання на них як на підставу визнання договорів нікчемними також потребують доведення. Податковий інспектор на порушення загальних принципів судочинства в Україні та ст. 62 Конституції України розглядає показання директора контрагента як доведені факти та на їх підставі робить висновки стосовно нікчемності договорів. В акті перевірки позивача висновки про нікчемність укладених підприємством з контрагентом договорів на підставі непідтверджених, недостовірних, неповних даних та доказів із посиланням на документи, які не лише не стосуються діяльності даного підприємства, а й взагалі не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку.
Статтею 83 ПКУ визначено вичерпний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок платників податків. До них, зокрема, належать: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Крім того, п. 2 р. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. № 984, визначено, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку. Відповідно до п. 4 - 6 р. І цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Таким чином, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів дізнання або досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Надане ОСОБА_6 свідчення має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, тим паче враховуючи значні обсяги декларування підприємством господарської діяльності, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.
Посилання сторін на судові рішення, ухвалені Херсонським окружним адміністративним судом по справі № 2а-5840/11/2170 за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ фірми "Форвард, ЛТД", скасування реєстраційного запису та припинення юридичної особи, суд вважає таким, що не відносяться до даного спору. Суд оцінює дії ДПІ при проведені перевірки, яка відбувалась 10.02.12, тобто до прийняття судових рішень. До того ж, в акті перевірки немає посилань на ці судові рішення, що свідчить про ґрунтування висновків податкової інспекції на інших фактичних обставинах.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинена позивачем господарська операція придбання товарно-матеріальних цінностей є сумнівною, не відповідає дійсному економічному змісту, і вчинена з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність. Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нереальність правочинів, міг керуватися лише припущеннями, його позиція не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Наведені в актах перевірок позивача обставини діяльності його постачальників не можуть бути причинами для зменшення валових витрат та податкового кредиту позивачу.
На думку суду, податковий орган при визначені права платника податку на формування податкового кредиту зобов'язаний керуватись лише тими обставинами, які мали місце та мали бути відомими платникові під час здійснення господарських операцій з придбання товарів. Діючим законодавством України не передбачений обов'язок покупця товарів слідкувати за подальшою діяльністю свого постачальника та про стан його оподаткування. Обов'язок стосовно контролю за оподаткуванням суб'єктів господарювання покладений на податкові органи, а не на покупця товарів. Придбавач товарів, провадячи господарську діяльність, вправі сподіватись на легітимність господарської діяльності продавця товарів та належне виконання податкових обов'язків цим суб'єктом підприємницької діяльності у зв'язку з належною організацією роботи з боку податкового органу.
На думку суду, відповідач не довів правомірності прийняття ним спірних рішень. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню з Державного бюджету в повному обсязі. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
постановив:
Позов Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" задовольнити.
Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 20.03.2012 № 0002032201, № 0002042201.
Відшкодувати з Державного бюджету на користь ПАТ "Херсонський нафтопереробний завод" (вул. Нафтовиків, 52, м. Херсон, код ЄДРПОУ 34785383) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 жовтня 2012 р.
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 8.2.6