Справа № 1570/4775/2012
25 жовтня 2012 року
11год.23хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
За участю секретаря - Слободянюка К.С.
За участю сторін:
Від позивача: Ніронка Ю.М. -за довіреністю б/н від 26.07.2012р.
Від відповідача: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекселектромонтаж»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-
До суду надійшла адміністративна позовна заява ТОВ «Комплекселектромонтаж», в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 01.08.2012р. №0001752200.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України та протиправність висновку про завищення податкового кредиту за спірний період посилаючись на наступне. Під час здійснення перевірки як позивача так і його контрагентів податковими органами не досліджувались первинні документи; висновки акту перевірки позивача ґрунтуються лише на даних актів перевірок інших осіб. У письмових поясненнях позивач також зазначив, що при проведенні перевірки перевіряючими було досліджено факсові копії 4 податкових накладних та оригінали зазначених документів не було досліджено з огляду на великий обсяг документів; при цьому факсова копія не є ані оригіналом податкової накладної, ані податковою накладною, оформленою з порушенням певних вимог та лише засвідчує факт існування оригіналу зазначеної накладної, що також підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних. Також позивач посилається на товарність господарських операцій з ТОВ «АВС Ресурси», що підтверджується відповідними первинними документами.
Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з встановленням порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України. Позивачем сформовано податковий кредит у квітні 2011р. та у жовтні 2011р. на суму 208354грн. на підставі факсових копій податкових накладних без наявності їх оригіналів. Також позивачем безпідставно сформовано податковий кредит на суму 97995грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «АВС Ресурси», з огляду на те, що вказаним контрагентом позивача не було сплачено до бюджету суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 97995грн.
В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що в період з 22.06.2012р. по 13.07.2012р. на підставі направлень від 19.06.2012р. №001960/1503, №001958/1501, №001959/1502, №001957/1500, №001956/1499, від 22.06.2012р. №001566/1531, від 08.06.2012р. №000760/1363, посадовими особами ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС та Державної податкової служби в Одеській області згідно із п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекселектромонтаж»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт від 20.07.2012р. №4060/22-30/34930207 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекселектромонтаж»код за ЄДРПОУ 34930207 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р.».
В висновках акту перевірки зазначено, зокрема, що позивачем порушено п. 198.6 ст. 198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягала нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 306349грн., в т.ч., за квітень 2011р. на суму 167029грн..; за травень 2011р. на суму 10716грн.; за червень 2011р. на суму 78672грн.; за жовтень 2011р. на суму 49932грн.
На підставі акту від 20.07.2012р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012р. №0001752200 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 318833грн., з яких за основним платежем - 306349грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12484грн.
Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до суду, вказуючи на його протиправність та необґрунтованість.
Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.
Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Згідно з п.77.8 вказаної статті перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Статтею 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій „Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою", показників за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. у сумі 2811892грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних запасів, електромонтажних робіт, інше.
В акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки відображеного показника за перевіряємий період в сумі 2811892грн. на підставі таких документів: податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, банківські виписки, акти виконаних робіт, прибуткові накладні, журнали-ордери та оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 90 «Собівартість реалізації», 92 "Адміністративні витрати", встановлено завищення задекларованих TOB «Комплекселектромонтаж»показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податку на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою»на загальну суму 306349 грн., в т.ч.: за квітень 2011 року на суму 167029грн..; за травень 2011 року на суму 10716грн.; за червень 2011 року на суму 78672грн.; за жовтень 2011 року на суму 49932грн.
Однією з підстав для висновку акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за спірний період слугувало включення TOB «Комплекселектромонтаж»до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним без наявності оригіналів податкових накладних, а лише їх факсових копій, а саме: №9204 від 14.04.2011р. на суму ПДВ -116666,67грн., №3 від 13.04.2011р. на суму ПДВ -35066,67грн., №72 від 29.04.2011р. на суму ПДВ -6689,06грн., №9 від 25.10.2011р. на суму ПДВ -49931,67грн. У зв'язку з вказаним, на думку перевіряючих, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 208354грн., у т.ч., у квітні 2011р. -на 158422грн., у жовтні 2011р. -на 49932грн., внаслідок порушення п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України.
Однак, на думку суду, надання під час перевірки лише факсових копій вказаних вище податкових накладних не свідчить про порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України та про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за квітень та жовтень 2011р. на загальну суму 208354грн.
Відповідно до п.201.4 п.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до п.201.1 п.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, оплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ за квітень та жовтень 2011р. на загальну суму 208354грн. при наявних оригіналах податкових накладних №9204 від 14.04.2011р., №3 від 13.04.2011р., №72 від 29.04.2011р., №9 від 25.10.2011р.
Залучені до матеріалів справи копії реєстри отриманих та виданих податкових накладних за звітний податковий період квітень жовтень 2011р. підтверджують, що 30.04.2011р. позивач отримав податкової накладні №72 від 29.04.2011р., №9204 від 30.04.2011р., №3 від 13.04.2011р., 31.10.2012р. отримав податкову накладну №09 від 25.10.2011р., отже правомірно відніс суми ПДВ за ними до складу податкового кредиту у податкових деклараціях по ПДВ за квітень та жовтень 2011р. (додатки 5 до податкових декларацій).
В судовому засіданні судом оглянуті оригінали спірних податкових накладних та завірені судом їх копії залучені до матеріалів справи.
Відповідач не навів доводів на спростування тверджень позивача, що в ході перевірки оригінали податкових накладних не були досліджені у зв'язку з великим обсягом документів, водночас, акт перевірки в цій частині не містить даних, що перевіряючими з'ясовувалась наявність оригіналів та одержані пояснення від посадових особі платника про відсутність оригіналів спірних податкових накладних.
За таких обставин, слід вважати, що в ході судового розгляду була встановлена безпідставність висновку акту перевірки TOB «Комплекселектромонтаж»щодо завищення податкового кредиту у квітні, жовтні 2011р. на загальну суму 208354,07грн. та неправомірність збільшення податкового зобов'язання на цю суму оскарженим податковим повідомленням-рішенням.
Крім того, в ході проведення перевірки було встановлено, що у періоді, що перевіряється TOB «Комплекселектромонтаж»мало взаємовідносини з TOB Ресурси».
Згідно висновків акту перевірки TOB «Комплекселектромонтаж»у періоді з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. завищено податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих на придбання послуг від TOB Ресурси»на загальну суму ПДВ 97995грн.
Як вбачається з акту перевірки, підставою вказаного висновку слугувало те, що ДПІ у Приморському районі м.Одеси отримані акти перевірок Кіровоградської ОДПІ від 08.04.2011р. №26/23-6/37231724 «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурси», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року»; та від 14.06.2011р. №51/23-6/37231724 «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурси», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 29.04.2011 року».
Відповідно до висновків вказаних актів перевірки ТОВ Ресурси», встановлено наступне: порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB Ресурси»при придбанні та продажу товарів (послуг); товар (послуги), по спірних правочинах, не був переданий в порушення ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України; перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2010р. по 29.04.2011р., які підпадають під визначення ст.3 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість». У зв'язку з цим підприємствами-покупцями TOB Ресурси»безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних TOB Ресурси»на загальну суму 2432821грн. -згідно акту від 08.04.2011р. та на загальну суму 18593264грн. -згідно акту від 14.06.2011р.
В акті перевірки позивача вказано, що платником податку TOB BC Ресурси»були порушені п.4.3. ст.4. п.п.14.1.156, п.14.1 ст. 14, п. 203.2 ст.203 ПК України у вигляді здійснення діяльності, яка була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової винагороди третіх осіб, а в даному випадку суб'єкту господарювання TOB «Комплекселектромонтаж», що у свою чергу привело до заниження податкових зобов'язань TOB «Комплекселектромонтаж»за рахунок безпідставного завищення податкового кредиту TOB «Комплекселектромонгаж»на загальну суму ПДВ у розмірі 97995грн., в т.ч.: за квітень 2011р. - 8607грн., за травень 2011р. - 10716грн., за червень 2011р. - 78672грн., що у кінцевому випадку привело до недонадходження грошових коштів до відповідних бюджетів держави.
На думку відповідача, так як платником податку TOB "ABC Ресурси" не сплачено до бюджету суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 97995 грн., то у TOB "ABC Ресурси", не було підстав видавати податкові накладні TOB "Комплекселектромонтаж", за рахунок яких TOB "Комплекселектромонтаж" було сформовано податковий кредит і занижені податкові зобов'язання за відповідні періоди. TOB "Комплекселектромонтаж" неправомірно сформовано податковий кредит по контрагенту TOB "ABC Ресурси" через незадекларування податкових зобов'язань TOB "ABC Ресурси".
Однак на думку суду такі висновки відповідача є неправомірними.
Судом встановлено, що відносини між TOB "Комплекселектромонтаж" та TOB Ресурси» ґрунтуються на укладеному договорі підряду №01/03/09 від 03.09.2010р.
Згідно умов вказаного договору TOB "ABC Ресурси" зобов'язується виконати проектні, будівельно-монтажні на пусконалагоджувальні роботи щодо електропостачання та ліній зв'язку згідно додатків до договору, затвердженої проектної документації, договірною ціною, а TOB "Комплекселектромонтаж" прийняти роботи на сплатити їх згідно договірної ціни.
У зв'язку з виконанням визначених договором робіт на виконання вимог договору №01/03/09 від 03.09.2010р., TOB "Комплекселектромонтаж" проведено оплату за виконані роботи на загальну суму 870400,01грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахункам.
TOB Ресурси»у зв'язку оплатою робіт, оформило та надало TOB "Комплекселектромонтаж" відповідні податкові накладні, суму ПДВ за якими позивачем включено до складу податкового кредиту за період (а.с.176-190), квітень, травень, червень 2012р.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки відповідачем не досліджувалися угода, на якій базувалися господарські відносини TOB "Комплекселектромонтаж" з його контрагентом ТОВ «АВС Ресурси», та первинні документи, що підтверджують або спростовують їх реальне виконання, та усі висновки акту стосовно відносин з ТОВ «АВС Ресурси» зроблені виключно на підставі даних актів перевірки останнього, тобто на підставі інформації, яка згідно ст.ст.75,83 ПК України може використовуватись додатково при оформленні висновків акту до даних, одержаних з документів платника, що перевіряється.
Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином за правилом «першої події»позивач у зв'язку з оплатою робіт за договором №01/03/09 від 03.09.2010р. на законних підставах включив до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ у складі вартості робіт у розмірі 97955грн.
Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані TOB C Ресурси», ЗАТ «Електроград», ТОВ «Союз-Континент», ПП «Алексгруп», ТОВ «Інтерелектро-2010»згідно п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.
Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно пунктів 2, 5, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку. Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
Будь-яких зауважень стосовно статусу TOB «ABC Ресурси», ЗАТ "Електроград", ТОВ "Союз-Континент", ПП "Алексгруп", ТОВ "Інтерелектро-2010" як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.
Також, суд вважає помилковою аргументацію відповідача стосовно непідтвердженості суми податкового кредиту податковими накладними TOB Ресурси», оскільки в жодному випадку покупець не несе відповідальності за недотримання контрагентом-продавцем вимог законодавства щодо подання декларацій з ПДВ або сплату ним податку.
Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів. Відповідальність за сплату податку до бюджету несуть безпосередньо платники податків, а не їх контрагенти.
Податковим законодавством не вимагається від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.
Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Частиною 4 ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Частиною 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін, що має місце у відносинах позивача з ТОВ Ресурси».
Під час укладення угод між TOB "Комплекселектромонтаж" та TOB «ABC Ресурси»та їх виконання були дотримані викладені вище вимоги чинного законодавства, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами; зворотні висновки акту перевірки TOB "Комплекселектромонтаж" спираються не на дослідження та аналіз первинних документів, а є похідними від висновків актів перевірок складених іншими органами ДПС України, обґрунтованість даних яких не може презюмуватись судом при розгляді даної справи.
Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Спірний правочин, укладений позивачем з TOB Ресурси» не є недійсним в силу вказівки на це в законі, належних та допустимих доказів на підтвердження його укладення в порушення публічного порядку, зокрема, спрямованості на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету, відповідачем не надано та в матеріалах перевірки не значиться.
Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Судом встановлено, що укладений між TOB "Комплекселектромонтаж" та ТОВ «АВС Ресурси» договір не є недійсним в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання його недійсним, а твердження акту перевірки позивача спираються на припущення, засновані на висновках інших органів ДПС.
Позивач та його контрагент ТОВ «АВС Ресурси», належним чином оформили договірні правовідносини, а питання реального виконання цієї угоди взагалі не було предметом дослідження та аналізу при проведенні перевірки TOB "Комплекселектромонтаж".
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи необґрунтованість висновку про порушення "Комплекселектромонтаж" вимог п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України, завищення податкового кредиту на суму 306349грн. за квітень-червень та жовтень 2011р., відсутність доказів на підтвердження наголошених ДПІ обставин, суд дійшов висновку про неправомірність донарахування відповідачем зобов'язань зі сплати ПДВ на загальну суму 318833грн. оскарженим податковим повідомленням-рішенням, що є підставою для його скасування та задоволення позову ТОВ "Комплекселектромонтаж" у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекселектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 01.08.2012р. №0001752200.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 30.10.2012р.
Суддя /підпис/ М.М. Аракелян
30 жовтня 2012 року
.