ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
27 вересня 2012 р. № 2а-2099/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Потабенко В.А.
за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,
за участю представника позивача -Ланця А.С., згідно довіреності,
за участю представника відповідача -Оленюк Х.І., згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
позивач Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод»(надалі -ДП "Львівський БТЗ") звернувся з позовом до Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові державної податкової служби (надалі -СДПІ в м. Львові) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000980804/25909 від 29.12.2011 року, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2011 року на 230568,68 грн. Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року, оформленої актом перевірки №1661/08-04/07985602 від 20.12.2011 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що в акті перевірки безпідставно зазначено про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 230568,60 грн. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними бухгалтерськими документами щодо факту придбання ТМЦ та послуг у контрагентів ТзОВ "Драмторг", ТзОВ "Компанія БК", ТзОВ "КНДВП "Крок", ТзОВ "Диссан", ТзОВ "Компанія "Абсолют К", ПП "Фірма "Промімпекс", ПП "Сітал" та ПП "Еталон". Так, у підприємства наявні всі належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують дійсність та реальність господарських операцій, а також факт отримання товару, безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю позивача. При укладені та виконанні договорів дотримані усі вимоги, встановлені законодавством, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Також позивач стверджує, що акт перевірки складено з порушенням встановленого порядку, оскільки такий не містить чіткої інформації щодо предмета доказування, зокрема, первинних документів, згідно яких відповідачем встановлено порушення, не містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, обчислення суми від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2011 року. В зв'язку з наведеним, спірне податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченні від 17.04.2012 року, суть яких зводиться до наступного. В процесі проведення перевірки встановлено, що контрагенти позивача не володіють трудовими ресурсами, у них відсутні основні фонди, матеріальні та нематеріальні активи, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. А, отже, укладені з позивачем правочини є нікчемними, що підтверджено відповідними актами перевірок. Отже, позивачем перераховувались кошти на контрагентів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Звідси, формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в складі вартості товарів/послуг, є безпідставним, незважаючи на наявність податкових та видаткових накладних, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства. З урахуванням наведеного у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Спеціалізованою держаною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС у період з 21.11.2011 року по 19.12.2011 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року.
За результатами та на підставі перевірки, оформленої актом №1661/08-04/07985602 від 20.12.2011 року, відповідачем 29.12.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000980804/25909, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на 203568,68 грн.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем в зв'язку із встановленням перевіркою порушення позивачем п. 198.1 п.198.2, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит вересня 2011 року на суму 217839,62 грн., що привело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання з податку на додану вартість і сумою податкового кредиту вересня 2011 року на 217839,62 грн.
Крім того, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту серпня 2011 року на суму 404876,52 грн., що привело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання з податку на додану вартість і сумою податкового кредиту серпня 2011 року 404876,52 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2011 року на суму 408447,42 грн.
Виявлені порушення полягають у тому, що ДП „Львівський БТРЗ" не підтверджено фактичне отримання товарів/послуг від постачальників, оскільки згідно Системи автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України існують розбіжності між задекларованими зобов'язаннями позивача та його контрагентів. Крім того, ТзОВ "Драмторг" відсутнє за юридичною адресою, кількість працівників - 1, контрагенти -сумнівні. По ТзОВ "Компанія "БК" надіслано запит на встановлення місцезнаходження, в ланцюгу контрагентів встановлено таких, що мають директора та бухгалтера в одній особі, надіслано запит на встановлення місцезнаходження; ТзОВ "КНДВП "Крок" - місцезнаходження не встановлено, директор та бухгалтер в одній особі; ТзОВ "Диссан" також має контрагентів, що не знаходяться за юридичною адресою, директор та бухгалтер в одній особі; ТзОВ "Компанія "Абсолют К" -запит на встановлення місцезнаходження; ПП "Фірма "Промімпекс" має сумнівних контрагентів, не знаходиться за юридичною адресою; ПП "Сітал" в ланцюгу контрагентів встановлено таких, що мають директора та бухгалтера в одній особі і по яких надіслано запит на встановлення місцезнаходження; ПП "Еталон" має директора та бухгалтера в одній особі, контрагент ТзОВ "Асторія Груп" в стадії припинення.
За наслідками розгляду справи суд вважає висновки відповідача передчасними, не обґрунтованими та такими, що повністю побудовані на припущеннях, виходячи з наступного.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем було укладено ряд правочинів з закупівлі ТМЦ/послуг, призначених для використання в господарській діяльності підприємства, суми з податку на додану вартість за якими було в подальшому включено до податкового кредиту, а згодом, після проведення розрахунків з контрагентами, заявлено до бюджетного відшкодування вересня 2011 року, відповідно до вимог ст. 200 Податкового кодексу України.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.
Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).
Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.
Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.180.1 ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:
1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:
- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дата отримання податкової накладної.
Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної.
Разом з тим, при розгляді питання правомірності формування податкового кредиту необхідно, на думку суду, досліджувати реальність господарських операцій платника податків з його контрагентами.
У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Суд вважає за необхідне зазначити, що чинним на момент проведення перевірки Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772 передбачено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 вказаного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.
Згідно п. 6.2 вказаного Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Однак, всупереч наведеним нормам, працівниками СДПІ в м. Львові при складанні акта №1661/08-04/07985602 від 20.12.2011 року не було повно і обґрунтовано, з посиланням на первинні бухгалтерські документи, відображено жодного факту порушення податкового чи іншого законодавства позивачем, не зазначено первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та на підстав яких відповідач дійшов висновку про завищення ДП "Львівський БТРЗ" суми податкового кредиту вересня 2011 року на 217839,62 грн. (в той час спірне податкове повідомлення-рішення винесено на 230568,68 грн.). Також в акті не відображено виявлених порушень в розрізі контрагентів, не наведено регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, та доказів, що підтверджують наявність факту порушення, не конкретизовано господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення норм податкового законодавства.
Проведена податковим органом перевірка звелась лише до співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України ДП "Львівський БТРЗ" та його контрагентів, а також контрагентів їх контрагентів, що є неприпустимим.
Зауваження СДПІ в м. Львові щодо відсутності ТзОВ "Драмторг" за юридичною адресою та існування в такого сумнівних контрагентів не можуть бути самостійною підставою для позбавлення позивача бюджетного відшкодування ПДВ при відсутності доказів безтоварності операцій. Аналогічно і по ТзОВ "Компанія "БК", щодо якої надіслано запит на встановлення місцезнаходження, а в ланцюгу контрагентів встановлено таких, що мають директора та бухгалтера в одній особі, ТзОВ "КНДВП "Крок", ТзОВ "Диссан", ТзОВ "Компанія "Абсолют К", ПП "Фірма "Промімпекс", ПП "Сітал" та ПП "Еталон".
Суд вказує на те, що наданих представником позивача в судовому засіданні первинних бухгалтерських документів є цілком достатньо для висновку про виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами правочинів, а також про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Так, факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, картками складського обліку тощо.
Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не було висловлено зауважень до оформлення вищезгаданих первинних документів.
Зміст господарських операцій відповідає статутним видам діяльності ДП "Львівській БТЗ".
Безпідставним, на думку суду, є також висновки податкового органу щодо висвітлення в акті перевірки №1661/08-04/07985602 від 20.12.2011 року з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого за вересень 2011 року про завищення позивачем суми податкового кредиту серпня 2011 року.
При вирішенні спору судом взято до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), в якому зазначається, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В ході розгляду справи зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач правомірно відобразив у податковому обліку отримані від контрагентів податкові накладні, суми з податку на додану вартість за якими було в подальшому включено до податкового кредиту вересня 2011 року, а згодом, після проведення розрахунків з контрагентами, заявлено до бюджетного відшкодування, відповідно до вимог ст. 200 Податкового кодексу України.
За відсутності факту дійсної перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства, СДПІ у м. Львові зроблено хибний висновок про безтоварність укладених правочинів та, відповідно, відсутність підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених під час виконання господарських договорів у вересні 2011 року.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідачем дотримані не були.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Викладені в акті перевірки висновки відповідача, як органу державної податкової служби, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами. Акт перевірки жодним чином не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984.
Натомість, позивачем повністю доведено реальність господарських операцій з контрагентами, належність первинних бухгалтерських документів.
Враховуючи наведене, суд вважає, що порушення вимог п. 198.1 п.198.2, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України не мало місця.
Звідси, позов підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення № 0000980804/25909 від 29.12.2011 року - скасуванню.
Оскільки позивачем документально не підтверджено сплату судового збору, такий в користь ДП "Львівській БТЗ" з Державного бюджету України стягувати не належить.
Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби № 0000980804/25909 від 29.12.2011 року.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 02.10.2012 року.
Суддя Потабенко В.А.