25 жовтня 2012 року м. Київ К-18882/10
К-16984/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова та Приватного підприємства «Дитячий садок пані Ганни»на постанову Господарського суду Львівської області від 29 січня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2010 року у справі № 30/155А за позовом Приватного підприємства «Дитячий садок пані Ганни»до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, -
У травні 2008 року Приватне підприємство «Дитячий садок пані Ганни»звернулось з позовом з урахуванням уточнень про визнання протиправними та скасування вимог Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова від 04.01.2007р. № Ю-27 про сплату боргу в розмірі 94233,95 грн., від 04.04.2008р. № Ю-497 в розмірі 90678,97 грн., від 07.05.2008р. № Ю-693 в розмірі 90378,95 грн., від 03.07.2008р. № Ю-1194 в розмірі 88196,37 грн., від 06.11.2008р. № Ю-2324 в розмірі 89006,89 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ПП «Дитячий садок пані Ганни»вказувало на безпідставність вимог про сплату боргу, оскільки підприємство перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість, отже, розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є складовою розміру сплаченого єдиного податку.
Постановою Господарського суду Львівської області від 29 січня 2009 року позовні вимоги підприємства задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані прийняті УПФУ в Залізничному районі м. Львова вимоги про сплату боргу від 04.01.2007р. № Ю-27 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 28037,33 грн.; від 04.04.2008р. № Ю-497 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 26782,35 грн.; від 07.05.2008р. № Ю-693 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 28786,47 грн.; від 03.07.2008р. № Ю-1194 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 27323,53 грн.; від 06.11.2008р. №Ю-2324 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 26482,33 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги приватного підприємства задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані вимоги УПФУ в Залізничному районі м. Львова 04.04.2008р. № Ю-497, від 07.05.2008р. № Ю-693, від 03.07.2008р. № Ю-1194, від 06.11.2008р. № Ю-2324.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, УПФУ в Залізничному районі м. Львова звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю, рішення суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові.
ПП «Дитячий садок пані Ганни»також звернулось з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанції з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права, в якій вимагає скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Дитячий садок пані Ганни»зареєстровано та перебуває на обліку в УПФУ в Залізничному районі м. Львова як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У період з 03.03.2005р. по 09.03.2005р. УПФУ в Залізничному районі м. Львова здійснило перевірку дотримання приватним підприємством своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язань зі збору страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 13.11.2000р. по 01.02.2005р., за результатами якої складено акт від 09.03.2005р.
Перевіркою встановлено порушення відповідачем обчислення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. та нараховано страхові внески в розмірі 38394,31 грн. Вимога щодо сплати підприємством вказаної суми не пред'являлась.
Згідно акту від 30.10.2006р. № 128, з 18.10.2006р. по 30.06.2006р. УПФУ в Залізничному районі м. Львова була здійснена перевірка дотримання позивачем своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язань зі збору страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 13.11.2000р. по 01.10.2006р.
Разом з тим, ст.1 Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року»передбачено, що суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23 грудня 2004 року N 2285-IV, не вважати заборгованістю.
Крім того, у листі Пенсійного фонду України від 01.06.2005р. № 6320/04 зазначено, що з 01.04.2005р. органи Пенсійного фонду України здійснюють перевірки тільки тих суб'єктів підприємницької діяльності, які порушують встановлений порядок нарахування та оплати страхових внесків за найманих працівників, а перевірці підлягає період з 01.04.2005р.
Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що сума боргу приватного підприємства за 2004 рік відображена Пенсійним фондом у всіх подальших вимогах про сплату боргу, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Згідно п.8.8 вказаної Інструкції у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми, узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін, фінансових санкцій (штрафів) та пені.
Якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу (п.8.9 Інструкції).
Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що Пенсійний фонд не звертався у встановленому законом порядку і не подавав первинну вимогу від 04.01.2007р. № Ю-27 до відповідного органу державної виконавчої служби, чим порушив процедуру стягнення зі страхувальника заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та безпідставно включав до подальших вимог про сплату боргу суму, яка підлягала стягненню з позивача у вимозі від 04.01.2007р. № Ю-27.
Отже, вимоги про сплату боргу від 04.04.2008р. № Ю-497 в розмірі 90678,97 грн., від 07.05.2008р. № Ю-693 в розмірі 90378,95 грн., від 03.07.2008р. № Ю-1194 в розмірі 88196,37 грн., від 06.11.2008р. № Ю-2324 в розмірі 89006,89 грн. не підлягають виконанню.
Разом із тим, первинна вимога про сплату боргу від 04.01.2007р. № Ю-27 була отримана приватним підприємством 04.01.2007р., в той час, як позовна заява подана до суду першої інстанції 23.05.2008р.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, яка була чинною на час звернення приватного підприємства із позовом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, ПП «Дитячий садок пані Ганни»пропущений строк оскарження первинної вимоги про сплату боргу від 04.01.2007р. № Ю-27, що стало підставою для відмови апеляційним судом у задоволенні позовних вимог в цій частині.
З приводу висновку суду апеляційної інстанції щодо зобов'язання приватного підприємства здійснювати нарахування та сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування незалежно від перебування цього приватного підприємства на спрощеній системі оподаткування колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Пунктом 1 ст.14 вказаного Закону передбачено, що страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст.15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п.6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Зі змісту ст.18 Закону вбачається, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким разом із вищевказаним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не встановлена така пільга, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Враховуючи викладене, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, до того ж, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, обов'язок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують, підстав для задоволення касаційних скарг судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова та Приватного підприємства «Дитячий садок пані Ганни»відхилити, а постанову Господарського суду Львівської області від 29 січня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 235-2391 КАС України.
Судді: