"25" жовтня 2012 р. м. Київ К-20623/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року у справі № 2-а-11805/08 за позовом Підприємства «Хлібзавод»Любарської районної спілки споживчих товариств до Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області про скасування вимоги, -
У червні 2008 року Підприємство «Хлібзавод»Любарської районної спілки споживчих товариств звернулось із зазначеним вище позовом про скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області № 4-Ю від 03.06.2008р. про сплату боргу зі страхових внесків у розмірі 135804,24 грн. станом на 30.05.2008р., відповідно до ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, підприємство вказувало на безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги № 4-Ю від 03.06.2008р. на суму 135804,24 грн., оскільки попередня вимога Пенсійного фонду № 4-Ю від 05.05.2008р. на суму 135412,82 грн. була оскаржена підприємством в судовому порядку, що зупиняє строки сплати боргу та унеможливлює прийняття нової вимоги до вирішення спірних правовідносин у суді.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року, позовні вимоги Підприємство «Хлібзавод» Любарської районної спілки споживчих товариств задоволено частково. Вимога УПФУ в Любарському районі Житомирської області № 4-Ю від 03.06.2008р. на суму 135804,24 грн. визнана протиправною в сумі 135412,82 грн. та скасована в цій частині.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, УПФУ в Любарському районі Житомирської області звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.05.2008р. підприємством була отримана вимога Пенсійного фонду № 4-Ю про сплату недоїмки, штрафу та пені зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне у розмірі 135412,82 грн. станом на 05.05.2008р.
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій (ч.3 ст.106 вказаного Закону України).
Разом із тим, ч.4 ст.106 Закону передбачено, що страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Згідно ч.5 ст.106 Закону про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
У визначений чинним законодавством строк та з дотриманням відповідного порядку підприємством була оскаржена вимога Пенсійного фонду № 4-Ю від 05.05.2008р.
У ч.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.
Однак, УПФУ в Любарському районі Житомирської області направлена підприємству нова вимога № 4-Ю від 03.06.2008р. про сплату заборгованості в розмірі 135804,24 грн., до складу якої включено попереднє зобов'язання підприємства відшкодувати заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 135412,82 грн.
При прийнятті рішення про часткове задоволення позовних вимог підприємства суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про неправомірність оскаржуваної вимоги, оскільки УПФУ в Любарському районі Житомирської області не дотримано вимог ч.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та не враховано зупинення строків сплати боргу до винесення судом рішення в разі оскарження цієї вимоги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2010 року, позовні вимоги Підприємства «Хлібзавод»Любарської районної спілки споживчих товариств до УПФУ в Любарському районі Житомирської області задоволено. Визнана протиправною та скасована оскаржувана вимога № 4-Ю від 05.05.2008р. про зобов'язання здійснити оплату 135412,82 грн. боргу.
Таким чином, вимога УПФУ в Любарському районі Житомирської області № 4-Ю від 03.06.2008р. про зобов'язання підприємства здійснити оплату 135804,24 грн. боргу є необґрунтованою та підлягає скасуванню в частині визначення суми заборгованості, яка підлягає відшкодуванню.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: