25 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/62162/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 07 вересня 2011 року у справі № 2а-10667/09 за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання дій протиправними та стягнення невиплачених коштів, -
У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернувся із зазначеним вище позовом про зобов'язання відповідача виплатити з 01.09.1996р. по липень 2009 року доплату до заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 49246,00 грн. та щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 3424,50 грн.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 17 вересня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області визнано неправомірними. Стягнуто на користь ОСОБА_4. доплату до заробітної плати, передбачену ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.09.1996р. по 30.06.2009р. у сумі 49246,00 грн. та допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в період з 01.05.2008р. по 30.06.2009р. в розмірі 3174,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 07 вересня 2011 року постанова Овруцького районного суду Житомирської області від 17 вересня 2009 року скасована. Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області визнано неправомірними. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату до заробітної плати, як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, передбачену ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця та допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, передбачену ст. 37 зазначеного Закону України, у розмірі 40% мінімальної заробітної плати щомісяця за період з 01.08.2008р. по 30.06.2009р. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 за період з 01.09.1996р. по 01.08.2008р. відмовлено з підстав пропуску строку звернення до суду із позовом.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується довідкою №28 від 04.08.2009р. Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»Старокостянтинівська колійна машинна станція, що ОСОБА_4 з 06.03.1986р. працює на території радіоактивного забруднення.
Крім того, ОСОБА_4 є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до посвідчення НОМЕР_1 та проживає у с. Ігнатпіль Овруцького району Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач має право на перерахунок доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та щомісячної грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ст. 37 вказаного Закону України.
Водночас, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховував дату звернення ОСОБА_4 до суду із позовними вимогами та передбачений чинним законодавством річний строк звернення осіб до адміністративного суду за захистом прав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ч. 1 ст. 39 вказаного Закону України, громадянам, які працюють у зоні радіоактивного забруднення, у зоні гарантованого добровільного відселення -дві мінімальні заробітні плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Отже, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством гарантовано ОСОБА_4 право на отримання доплати до заробітної плати в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а також щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Разом із тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»дія ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на 2008 рік була зупинена.
Постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі якої здійснювались виплати доплати до заробітної плати працюючим в зоні гарантованого добровільного відселення особам та щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, істотно звужувала права пільгових категорій населення на отримання зазначених виплат.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»були визнані неконституційними та відновлено з 22.05.2008р. право пільгових категорій населення, які проживають та працюють на території зони гарантованого добровільного відселення, на отримання доплати до заробітної плати та щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірах, визначених ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, при прийнятті рішення суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про пріоритетність закону над підзаконним нормативним актом та застосування для вирішення спірних правовідносин Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, суд апеляційної інстанції вірно врахував звернення 13.08.2009р. ОСОБА_4 до суду із позовом та задовольнив позовні вимоги за період з 01.08.2008р. по 30.06.2009р.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області відхилити, а постанову Апеляційного суду Житомирської області від 07 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 235-2391 КАС України.
Судді: