ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 жовтня 2012 року 14год. 09хв. № 2а-12594/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А. при секретарі судового засідання Боронило К.А.
за участю представників сторін:
від позивача Козак О.Д.,
від відповідача не з'явився,
від третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»
до відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3
про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі -ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, з урахуванням заяви про виправлення описки та уточнення позовних вимог (а.с.83), до Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (далі -ВДВС Печерського РУЮ м. Києва) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 14.08.2012 року ВП №22131290, ВП №22130625 та зобов'язання Відділ Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві відновити виконавче провадження з виконання виконавчих написів №1053, №1054 видані 12.10.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_4
В обґрунтування позову посилається на те, що у позивача на виконанні перебували виконавчі провадження з виконання двох виконавчих написів № 1053 та № 1054, виданих 12.10.2010 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4, про стягнення з ОСОБА_3 (боржник) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(стягував) коштів на загальну суму 413597,70грн., а також 5545,00грн. плати за вчинення виконавчих написів. В порушення п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем, під час виконання виконавчих проваджень, не було здійснено всіх необхідних дій для виконання рішення суду, в тому числі не проведено перевірки майнового стану боржника за місцем його проживання, не перевірено наявності зареєстрованих за боржником земельних ділянок по м. Києва та Київській області. Також, як зазначає позивач, в порушення ст.68 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем не було звернуто стягнення на зарплату та інші доходи боржника відповідно до вимог диспозиції вказаної статті, в той же час, позивачем надавалась відповідачу відповідна заява. Крім того, на думку позивача, після одержання відомостей про те, що боржник також є фізичною особою -підприємцем, відповідач також мав звернути стягнення на кошти на рахунки боржника, як фізичної особи - підприємця в порядку ст.52 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідачем порушено умови звернення стягнення на заставлене майно, передбачені ст.54 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-ХІV зі змінами та доповненнями (далі -Закон №606), оскільки не враховано, не перевірено та не надано оцінки в оскаржуваних рішеннях, наявності або відсутності умов, визначених частиною 3 ст.54 Закону №606, оскільки для задоволення вимог стягувача, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника ВДВС Печерського РУЮ м. Києва. Водночас, представник відповідача 25.09.12 надіслав до суду копії матеріалів виконавчого провадження.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Крім того, зазначивши, що ОСОБА_3, у судовому порядку оскаржує виконавчі написи нотаріуса, на підставі яких були відкриті виконавчі провадження.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, та дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Згідно частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»зареєстроване як юридична особа 15.11.2005 року Шевченковською районною в місті Києві державною адміністрацією, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.21).
Позивач 25.10.10 звернувся до ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві з заявами про прийняття виконавчих документів до виконання та примусового виконання, в якій зазначено, що 12.10.10 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 були вчинені виконавчі написи №1053 та №1054 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»коштів на суму 109 448,31грн. та 311 694,39грн. відповідно (а.с.43,70).
Відповідач -Відділ Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, який діє на підставі Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний, міжрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.04.2012 року №549/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2012 року за №548/20861.
Державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві Марченко О.А. прийняті постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.10.2010 року ВП №22130625, ВП №22131290 (а.с.72,45).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-ХІV зі змінами та доповненнями (далі - Закон №606).
Відповідно приписів статті 8 Закону № 606 позивач є стороною виконавчого провадження - стягувачем.
Відповідно до ст.1 Закону №606, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (часть 1 статті 6 Закону №606).
Суд зазначає, що зазначені виконавчі провадження перебували на примусовому виконанні у відповідача до 14.08.2012 року, тобто майже два роки.
Статтею 32 Закону №606 передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Стаття 52 Закону №606 встановлює порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника:1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; 2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів;3. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються; 4. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Ознайомившись з матеріалами виконавчих проваджень судом з'ясовано, що державним виконавцем під час примусового виконання вживались певні заходи: отримана довідка УДАЇ м. Києва, відповідно якої за боржником не зареєстровані транспортні засоби, згідно довідки БТІ м. Києва за боржником зареєстроване нерухоме майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно розширеного Витягу з реєстру обтяження нерухомого майна квартира знаходиться в іпотеці, згідно договору іпотеки від 07.04.2004 року, іншого майна державним виконавцем не виявлено (а.с.60-62).
Державним виконавцем з метою огляду приміщення, де проживає боржниця, для встановлення майна з метою арешту для подальшого його реалізації, 03.02.11 був здійснений вихід. Відповідно акту державного виконавця від 03.02.11 боржник відмовилась відкрити двері (а.с.17).
Інших заходів щодо встановлення майна, яке належить боржниці, державним виконавцем не приймались.
Крім того, державним виконавцем було встановлено, що боржник отримує заробітну плату працює в гімназії №48 управління освіти Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, водночас не прийняв заходи щодо звернення стягнення на заробітну плату боржника, а саме не направив до управління освіти відповідної постанови (а.с.64-68).
В статті 68 закону №606 визначені умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а саме: стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.
Таким чином, ознайомившись з матеріалами виконавчих проваджень суд прийшов до висновку, що під час примусового виконання державним виконавцем не в повної мірі приймались заходи спрямовані на виконання виконавчих написів нотаріуса, не виконані обов'язки та невикористані права державного виконавця, покладені статтею 11 Закону № 606, а саме: щодо здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень, що належить боржнику, проводити огляд приміщення, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати таке приміщення;накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; тощо.
Державним виконавцем 14.08.2012 року прийняті постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчими написами №1053 та №1054 від 12.10.10, з посилання на п.2 ч.1 ст.47 Закону №606, відповідно якого - виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Таким чином, суд погоджується з висновками позивача, що відповідачем дійсно порушені вимоги ст.ст.32, 47 Закону №606, а саме під час виконання виконавчих проваджень, не було здійснено всіх необхідних дій для виконання виконавчих документів, в тому числі не в повної мірі проведені перевірки майнового стану боржника за місцем його проживання, не перевірено наявність зареєстрованих за боржником земельних ділянок по м. Києву та Київській області, не встановлена наявність коштів на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не було звернуто стягнення на зарплату та на інші доходи боржника.
Тому суд погоджується з доводами викладеними в позовній заяві та вважає, що постанови державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві прийнятті 14.08.12 про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчими провадженнями ВП № 22130625 та ВП № 22131290 є протиправними та підлягають скасуванню, а тому позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивача щодо зобов'язання відповідача відновити виконавчі провадження з виконання виконавчих написів №1053, №1054 виданих 12.10.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 суд зазначає, що наслідком скасування постанов відповідача від 14.08.12 про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчими провадженнями ВП № 22130625 та ВП № 22131290 є вчинення державним виконавцем дій по відновленню зазначених виконавчих проваджень, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача відповідно до задоволених вимог в порядку частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»до Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 14.08.2012 року ВП №22131290, ВП №22130625 та зобов'язання відділ Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві відновити виконавчі провадження з виконання виконавчих написів №1053, №1054 виданих 12.10.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві ВП №22131290 від 14.08.2012 року та ВП №22130625 від 14.08.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»судові витрати по сплаті судового збору в сумі 32 (тридцяти двох) гривень 19 копійок.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 03 жовтня 2012 року в присутності представників позивача і третьої особи.
Постанову у повному обсязі складено 05 жовтня 2012 року.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Окружний адміністративний суд міста Києва. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.А. Соколова