ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
25 жовтня 2012 року м. Київ № 2а-14537/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкова Н.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури міста Києва, Прокуратури Подільського району міста Києва
про визнання бездіяльності протиправною,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до прокуратури міста Києва (далі - відповідач-1), прокуратури Подільського району міста Києва (далі - відповідач-2) з наступною позовною вимогою:
- визнати бездіяльність прокуратури міста Києва та прокуратури Подільського району міста Києва стосовно заяви громадянина ОСОБА_1 від 16.05.2011 р. протиправною.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Проаналізувавши надані позовні матеріали, судом встановлено, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
У ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Спільним листом ВАСУ від 12.03.2011 р. № 334/8/13-11 та ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.03.2011 р. № 259/0/4-11 надано чітке роз'яснення щодо віднесення такої категорії спорів до кримінального, а не адміністративного судочинства.
Крім цього, Рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2011 від 14.12.2011 р. положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Варто зазначити, що при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Відтак, органи прокуратури під час перевірки повідомлення про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Тому, враховуючи приписи КАС України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому, відповідно до статей 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з вимогами ч. 1 та 2 ст. 3 КПК України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до ст. 2 КПК України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
У зв'язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному КАС України.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач звернувся до прокурора міста Києва із заявою від 16.05.2011 р. про порушення кримінальної справи проти посадовців Київської міської ради згідно ст. 382 Кримінального кодексу України (далі - КК України). З наведеного вбачається, що вказана заява є заявою про злочин.
Крім цього, суд звертає увагу, що сам позивач в переліку додатків до позовної заяви після змісту позовних вимог в пункті 5 зазначив "копія заяви про злочин від 16.05.2011 р.".
Відтак, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані КПК України.
Крім того, захист прав заявників, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшла заява, перевірити, чи містить звернення викладені ознаки суспільно небезпечного діяння, встановленого КК України, відповідність заяви вимогам статті 95 КПК України, дотримання відповідачем інших приписів, установлених КПК України.
Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.
За таких обставин вимоги заявника про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Даний висновок співпадає з висновками колегії суддів Вищого адміністративного суду України (Головуючий суддя Смокович М.І.) за розглядом касаційної скарги Філоненка Ю.М. на постанову Кіровоградського районного суду м. Кіровограда та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, а також Київського апеляційного адміністративного суду (Головуючий суддя Саприкіна І.В.) під час розгляду апеляційної скарги Темнюка Г.І. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2008 р., викладений в ухвалі від 13.05.2009 р. у справі № 22-а-16617/08.
Згідно ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відтак, суд дійшов висновку про неможливість відкриття провадження у даній справі та необхідність відмови у відкритті провадження.
На підставі вищенаведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109, ст.ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до прокуратури міста Києва, прокуратури Подільського району міста Києва про визнання протиправною бездіяльності прокуратури міста Києва та прокуратури Подільського району міста Києва стосовно заяви позивача від 16.05.2011 р.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка її подала.
3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому надіслані супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання після спливу терміну для оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
4. У випадку оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовні матеріали будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
5. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок та строки, визначені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова