Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3355/12 вх. № 3355/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
за участю :
позивача - Кійко Т.М. (дов. № 182/07 від 24 липня 2012 року)
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Маяк-ООК", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбаза", м.Харків
про стягнення 11000,82 гривень,-
Позивач, Приватне підприємство "Маяк-ООК", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбаза" (надалі - Відповідач) суми заборгованості у розмірі 11939,00 гривень, у тому числі, 10485,90 гривень суми основного боргу, 589,76 гривень суми 3% річних, 863,34 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору №2010-6, укладеного між сторонами 01 січня 2010 року та просив суд розірвати відповідний договір. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 1609,50 гривень.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 липня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 серпня 2012 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 серпня 2012 року було відкладено розгляд справи на 11 вересня 2012 року у зв'язку з неявкою Відповідача.
10 вересня 2012 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх. №15026), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з Позивачем, визнає позовні вимоги в частині стягнення 10485,90 суми основного боргу, 589,76 гривень суми 3% річних 863,34 гривень суми інфляційних втрат, але за відсутністю грошових коштів не має можливості виконати дане договірне зобов'язання, а тому просив суд розстрочити виконання рішення строком на 3 місяці у зв'язку із скрутним фінансовим становищем. До того ж, у наданому відзиві заперечував проти заявленої вимоги Позивача про розірвання спірного договору, оскільки не вважає відповідне порушення умов договору істотним, посилаючись на його часткове виконання. Крім того, Відповідач просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю направлення у призначене судове засідання свого представника.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 вересня 2012 року було відкладено розгляд справи на 24 вересня 2012 року у зв'язку з відповідним клопотанням Відповідача.
17 вересня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду заяву (вх. №14189) про зменшення позовних вимог, в якій останній відмовився від позовної вимоги щодо розірвання договору №2010-6, укладеного між сторонами 01 січня 2010 року та просив суд прийняти відповідну відмову в порядку ст.78 Господарського процесуального кодексу України. Судом було прийнято відповідну заяву Позивача до розгляду та продовжено розгляд справ з урахуванням прийнятих уточнень в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
До того ж, 17 вересня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду клопотання (вх. №14190), в якому останній просив суд відмовити у задоволенні клопотання Відповідача про розстрочку виконання судового рішення.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2012 року було відкладено розгляд справи на 08 жовтня 2012 року. Також, відповідною ухвалою було продовжено строк розгляду спору на 15 днів на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України та відповідного клопотання (вх.№16032) представника Позивача.
27 вересня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №14921) акт звірки взаєморозрахунків станом на 26 вересня 2012 року, підписаний тільки з боку Позивача, та докази відправки відповідного акту на адресу Відповідача. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
08 жовтня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду заяву (вх. №15978) про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу на 938,18 гривень та просив суд стягнути з Відповідача 9547,72 гривень суми основного боргу, 589,76 гривень суми 3% річних, 863,34 гривень суми інфляційних втрат та 1609,50 гривень судового збору. Судом було досліджено та прийнято відповідну заяву Позивача до розгляду в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 08 жовтня 2012 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням наданих уточнень, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Проти клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення строком на 3 місяці заперечував.
Відповідач у відкрите судове засідання 08 жовтня 2012 року свого представника не направив. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд, розглянувши заяву Позивача про змешення розміру позовних вимог, перевіривши повноваження представника Позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії Позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Також, суд, розглянувши заяву Позивача про відмову від позову в частині розірвання договору №2010-6, укладеного між сторонами 01 січня 2010 року, перевіривши повноваження представника Позивача на підписання даної заяви, роз'яснивши представнику Позивача про наслідку відповідної процесуальної дії, встановивши, що відповідні дії Позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття в порядку ст.78 Господарського процесуального кодексу України та у зв'язку з чим припиняє провадження у справі в цій частині позову на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів, покладений на сторони, а тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі Відповідача за наявними в ній матеріалами.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.
01 січня 2009 року між Приватним підприємством "Маяк-ООК" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбаза" (Відповідачем) було укладено договір №01/01/09кнс-1 (договір-1), згідно умов якого Позивач зобов'язувався здійснювати транзит і перекачку стічних вод, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався сплачувати вартість відповідних послуг Позивача.
Після спливу строку дії вищевказаного договору, сторони домовилися про продовження співпраці та внаслідок чого 01 січня 2010 року уклали договір №2010-6 (договір-2). Зазначені договори було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.
Відповідно до п.4.1 договору-2, розрахунок платежу за послуги водовідведення виконується на підставі калькуляції у розмірі 938,18 гривень за один календарний місяць з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п.4.2. договору-2, розрахунки за послуги водовідведення проводяться до 5-го числа наступного місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав свої зобов'язання за спірними договорами у повному обсязі, надавши послуги з транзиту та перекачки стічних вод за договором-1 за період з січня 2009 року по грудень 2009 року, що підтверджується актами здачі-приймання робіт, наявними у матеріалах справи (а.с.52-63) та за договором-2 з січня 2010 року по червень 2012 року, що підтверджується актами здачі-приймання робіт, наявними у матеріалах справи (а.с.17-51).
Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за спірними договорами виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, в результаті чого утворилась основна заборгованісь перед Позивачем у розмірі 10845,90 гривень. Відповідна заборгованісь підтверджується підписаним з обох сторін та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків станом на 01 липня 2012 року (а.с. 72).
За таких обставин, та враховуючи зменшення Позивачем розміру позовних вимог, на момент розгляду справи основна заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 9547,72 гривень, яка до цього часу не погашена.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До того ж, частина 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем основної заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 9547,72 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 863,34 гривні гривень інфляційних втрат та 589,76 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодаства, а тому підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.
Суд, розглянувши надане клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення, відмовляє в його задоволенні в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає його необгрунтованим, у зв'язку з ненаданням Відповідачем доказів неможливості виконання даного рішення, або доказів виключності обставин, що ускладнюють виконання відповідного рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.
На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 530, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193 Господарського суду України, та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення відмовити.
Прийняти заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбаза" (61030, м.Харків, вул. Біологічна, буд. 4-Б, код ЄДРПОУ 32032798, р/р №26001040790 у ХФ №4 АВОБ "Грант", МФО 350426) на користь Приватного підприємства "Маяк-ООК" (61030, м.Харків, вул. Громадянська, буд. 5, код ЄДРПОУ 25180150, р/р №26004277697001 у ХГРУ ЗАО КБ "Приватбанк", МФО 351533) 9547,72 гривень основної заборгованості, 863,34 гривні інфляційних втрат, 589,76 гривень 3% річних та 1609,50 гривень судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині позову щодо розірвання договору №2010-6 від 01 січня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбаза" та Приватним підприємством "Маяк-ООК" провадження у справі №5023/3355/12 припинити на підставі п.4. ч.1. ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 15 жовтня 2012 року.
Суддя Аріт К.В.
Справа №5023/3355/12