04 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/56571/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Сіроша М.В.,
Суддів: Калашнікової О.В.,
Леонтович К.Г.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої суми підвищення до пенсії, -
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до Городищенського районного суду Черкаської області про перерахунок та виплату надбавки до пенсії як дитині війни, з червня 2008 року по серпень 2010 року.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області (далі -УПФУ) зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, з 1 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2011 року, апеляційну скаргу задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким УПФУ зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, з 22 квітня 2010 року по 15 листопада 2010 року.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, УПФУ звернулось із касаційною скаргою про скасування зазначених рішень, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування районним та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач має статус "дитини війни", що підтверджується пенсійним посвідченням, та перебуває на обліку в УПФУ.
УПФУ не здійснювало виплати пенсій дітям війни, що передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Пенсійний фонд України на час виникнення спірних правовідносин діяв відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року за № 121/2001, і здійснював свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
У ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач має право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шість місяців.
Судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про можливість задоволення позовних вимог у межах шестимісячного терміну, який передує дню звернення до суду з позовом (22 квітня 2010 року).
Вимоги щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії з 22 квітня 2010 року по 15 листопада 2010 року підлягають задоволенню, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, так як при визначенні розміру підвищення пенсії позивачу, застосуванню підлягають норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, яка істотно звужує розмір підвищення доплати до пенсії, встановлений ст. 6 даного Закону.
Судом апеляційної інстанції правильно визначено період для здійснення місцевим органом Пенсійного фонду України перерахунку та виплати зазначеної державної соціальної допомоги з 22 квітня 2010 року по 15 листопада 2010 року.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
З огляду на викладене судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам у справі дано вірно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області залишити без задоволення.
Постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Калашнікова О.В.
Леонтович К.Г.