"16" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/75755/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді -доповідача Бим М.Є.
суддів: Харченка В.В., Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2010 року у справі №2а-332/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної у м. Харкові ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про виплату заборгованості, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про зобов'язання виплатити недоплачену разову щорічну грошову допомогу до 5-ого травня та допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що йому, як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС, інваліду ІІ групи та інваліду війни повинна сплачуватися одноразова компенсація та допомога на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи" і для інвалідів ІІ групи становить 5 мінімальних заробітних плат та ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту" одноразова грошова допомога до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2010 року, позовні вимоги задоволені частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної у м. Харкові ради здійснити позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2009 рік з розміру 5 мінімальних заробітних плат. В решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий апеляційний розгляд.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим І категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 2 групи.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам II групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Дію абзацу другого частини четвертої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 N489-V.
Зупинення дії абзацу другого частини четвертої статті 48, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Законом України від 28.12.2007 N107-VI статтю 48 Закону викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 N107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N10-рп/2008.
Статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Дію частини п'ятої статті 13 зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги згідно із Законом України від 19.12.2006 N489-V.
Зупинення дії частини п'ятої статті 13 на 2007 рік, передбачене пунктом 13 статті 71 Закону України від 19.12.2006 N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 N6-рп/2007.
Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-VI внесено зміни до ст.13 Закону та зазначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Зазначені зміни також визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008.
Отже, з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 норми Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якими встановлювалась виплата допомог у розмірах, кратних розміру мінімальної заробітної плати та розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно, протоком періоду до 23.07.2011 були чинними та підлягали застосуванню.
На період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розміри щорічних допомог.
Таким чином, для вирішення цього спору судам необхідно визначитись, який із законів є пріоритетним та підлягав застосуванню та встановити дати виплат позивачу спірних допомог у 2007 та 2008 роках.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Не можна залишити поза увагою і ту обставину, що судами не взято до уваги що вимоги про нарахування суб'єктом владних повноважень та проведення встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплат є публічно-правовими, а не цивільно-правовими, а тому до таких вимог правила позовної давності, встановлені главою 19 Цивільного кодексу України, не застосовуються.
Не підлягають застосуванню до таких вимог положення частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки зазначені приписи встановлюють строки виплати нарахованих пенсій за минулий час і не визначають строки призначення і нарахування пенсій.
Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" не встановлює строку звернення до адміністративного суду громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки відповідно до статті 90 цього Закону всі вимоги згаданого Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності, тобто починаючи з 21 березня 1995 року.
З огляду на викладене, під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду з позовами про нарахування та виплату допомог громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд мав керуватися нормами статті 99 КАС України.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки судами допущена неповнота встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то зазначена обставина у відповідності до ч.1 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2010 року -скасувати, а справу №2а-332/10 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді: