04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
09.10.2012 № 13/091-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Рябухи В.І.
Чорногуза М.Г
при секретарі Марвано А.Т.
за участю представників:
від позивача - Шеремет А.О. (керівник, наказ №1-к від 01.04.2011 р.)
Стужук В.Г. (довіреність №04 від 08.02.2012 р.)
від відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Вортекс»
на рішення
господарського суду Київської області
від 28.05.2012 р.
у справі № 13/091-12 (суддя Наріжний С.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метафора
Транс»
до Дочірнього підприємства «Вортекс»
про стягнення 118273,68 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метафора Транс» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Вортекс» про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 117029,00 грн., 3% річних в сумі 1244,68 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 19.03.2012 р. у справі №13/026-12 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 117029,00 грн. заборгованості, 1244,68 грн. 3% річних, а також судові витрати: 2365,47 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач не погоджується з рішенням, оскільки вважає, що суд першої інстанції дійшов до висновків з порушенням норм матеріального та процесуального права, без встановлення суттєвих та фактичних обставин справи.
Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2012 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метафора Транс» (Виконавцем) та Дочірнім підприємством «Вортекс» (Замовником) було укладено договір № 0110 на надання транспортно-експедиційних послуг вантажу до пунктів призначення та у строки, зазначені в маршрутному листі, за які відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки. Порядок проведення розрахунків встановлено в розділі 3 Договору.
Відповідно до п. 3.1 договору, розмір плати за перевезення вантажів та послуги, пов'язані з перевезенням, визначаються сторонами згідно протоколу погодження цін за виконані роботи, вказаних у Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору
Пунктом 3.2 договору визначено, що розрахунки між перевізником та замовником здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок перевізника за кожний відпрацьований тиждень протягом 3-х банківських днів після надання перевізником акту виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, за період з 11.11.2011 р. по 27.01.2012 р. позивачем були надані віповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 130029,00 грн., в тому числі: згідно актів № 82 від 11.11.2011 р. на суму 32775,00 грн., № 86 від 18.11.2011 р. на суму 20940,00 грн., № 92 від 30.11.2011 р. на суму 14220,00 грн., № 98 від 09.12.2011 р . на суму 24970,00 грн., №101 від 19.12.2011 р. на суму 18604,00 грн., №111 від 30.12.2011 р. на суму 7500,00 грн., № 06 від 16.01.2012 р. на суму 4210,00 грн., № 15 від 27.01.2012 р. на суму 6810,00 грн.
В порушення умов договору, відповідач оплату за надані послуги не здійснив в повному обсязі, у зв'язку з чим на день подання позову у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 117029,00 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків від 19.04.2012 р., який міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
Приписами ч. 1 ст. 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування, що встановлено ст. 12 Закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 526, 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт виконання робіт з перевезення вантажу за договором з надання транспортно-експедиційних послуг №0110 від 01.10.2011 р. підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), про що свідчать підписи та печатки сторін договору за відсутності у відповідача заперечень щодо якості та ціни наданих послуг з перевезення вантажу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем доведено наявність обставин, які є підставою позовних вимог та такі обставини підтверджено належними доказами. В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано, доказів на спростування обставин, які наводить позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 117029,00 грн. є обґрунтованими, документально доведеними та належними засобами доказування не спростовані, а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1244,68 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних, наданий позивачем відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, тому колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1244,68 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати таким, що не заслуговують на увагу, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та належними засобами доказування не спростовані, з огляду на що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 28.05.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Вортекс» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 28.05.2012 р. у справі №13/091-12 залишити без змін.
Справу №13/091-12 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Рябуха В.І.
Чорногуз М.Г