"09" жовтня 2012 р. Справа № 5004/1130/12
за позовом приватного підприємства «ПРОДВЕСТ», с.Зміїнець Луцького району
до відповідача: фізичної особи-підприємця Деркач Ірени Олександрівни, м.Луцьк
про стягнення 36 737 грн. 74 коп.
Суддя: Шум М.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Гончарук В.В. - представник (від 06.07.2012р.)
від відповідача: н/з
Суть спору: позивач -приватне підприємство «ПРОДВЕСТ»звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Деркач Ірени Олександрівни про стягнення 36 737 грн. 74 коп., в т.ч. 18368,87 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору №628/11/Л від 01.08.2011р. та 18368,87 грн. збитків за неналежне виконання зобов'язання.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала суду від 12.09.2012р. про порушення провадження у справі та від 25.09.2012р. про відкладення розгляду справи направлені рекомендованими листами на юридичну адресу відповідача (м.Луцьк, пр.-т. Соборності, 16/8), повернулися з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Згідно витягу з ЄДР станом на 09.10.2012 року фізична особа-підприємець Деркач Ірена Олександрівна значиться за адресою: м.Луцьк, пр.-т. Соборності, 16/8.
Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Господарський, визнав зібрані матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
01 серпня 2011 року між приватним підприємством «Продвест»та підприємцем Деркач Іреною Олександрівною укладено договір № 628/11/Л, відповідно до умов якого позивачем поставлено відповідачу по видаткових накладних № 80951 від 21.09.2011р., № 23.11.2011р. №100782, від 25.11.2011р. №101484 від 25.11.2011р. товар (продукти харчування) на загальну суму 18 368,87грн.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідач повинен був оплатити вартість отриманої продукції протягом семи календарних днів (п. 5.1 договору), однак в порушення умов договору оплату не провів, внаслідок чого виникла заборгованість, яка на день розгляду справи у суді складає 18368,87грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 5 ст. 225 ГК України встановлено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.
Позивачем в силу ч. 5 ст. 225 ГК України, п. 7.2. договору за прострочення терміну оплати вартості отриманої продукцію більше 14 к.д., нараховано збитки в розмірі 18368,87грн.
У роз'ясненні Вищого арбітражного суду, від 30.03.1995, № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки»зі змінами від 18.11.2003р. №04-5/1429 (п.1.2) зазначено, що згідно з пунктом 74 Положення про поставки продукції та пунктом 65 Положення про поставки товарів сторони мають право передбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за договором. Зазначена умова договору означає, що у кожному випадку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі застосування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею).
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення повністю шляхом стягнення з відповідача 18368,87 грн. заборгованості за отриманий ним товар та 18368,87 грн. збитків.
Заяву позивача про забезпечення позову №136 від 10.09.2012р. шляхом накладення арешту на нерухоме майно боржника залишити без розгляду у зв'язку з несплатою судового збору відповідно до норм Закону України «Про судовий збір». Подане позивачем платіжне доручення №2154 від 10.09.2012р. про сплату судового збору в розмірі 1609,50 грн. не може бути належним доказом сплати судового збору саме за розгляд заяви про забезпечення позову, оскільки аналогічне платіжне доручення додано до позовної заяви.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору, слід віднести за рахунок останнього.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 202, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 629 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Деркач Ірени Олександрівни (м. Луцьк, пр-т. Соборності, 16/8, код 2569004384) на користь приватного підприємства «Продвест»(Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22, код 33755280) 18368,87грн. заборгованості, 18368,87 грн. збитків та 1609,50 грн. в повернення витрат зі сплати судового збору.
Суддя М. С. Шум
Повний текст рішення
складено та підписано 11.10.12