Ухвала
Іменем України
10.12.2008 Справа № 22-а-1308/08
Попередня справа № 5020-12/415
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Санакоєвої М.А. , Щепанської О.А.
секретар судового засідання Шелемет'єва О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Гагарінської районної в м.Севастополі Ради на постанову Господарського суду м.Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 10.09.2008 у справі № 5020-12/415
за позовом Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя (пр. Жовтневої Революції, 8, м.Севастополь, 99038)
до Гагарінської районної в м.Севастополі Ради (пр. Жовтневої Революції, 8, м.Севастополь, 99038)
про визнання пункту 2 рішення № 591 "Про виконання Гагарінською районною державною адміністрацією в м.Севастополі рішення Гагарінської районної в м.Севастополі Ради від 16.05.2008 №557 "Про організацію і проведення першого етапу конкурсів щодо розміщення об'єктів пересувної дрібнороздрібної торгової мережі, послуг на території Гагарінського району м.Севастополя у 2008 році та заходи, спрямовані на попередження та ліквідацію несанкціонованої торгівлі" протиправним (незаконним) та скасування цього пункту,
18.07.2008 позивач звернувся до господарського суду м.Севастополя з позовної заявою в порядку статей 8, 18, 19, 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання пункту 2 рішення Гагарінської районної в м.Севастополі Ради № 591 «Про виконання Гагарінською районною державною адміністрацією в м.Севастополі рішення Гагарінської районної в м.Севастополі Ради від 16.05.2008 №557 «Про організацію і проведення першого етапу конкурсів щодо розміщення об'єктів пересувної дрібнороздрібної торгової мережі, послуг на території Гагарінського району м.Севастополя у 2008 році та заходи, спрямовані на попередження та ліквідацію несанкціонованої торгівлі»протиправним (незаконним) та скасування цього пункту (арк.с.2-10).
Позовні вимоги мотивовані тим, що Гагарінська районна державна адміністрація у м.Севастополі здійснює повноваження щодо організації торгівлі, а саме проведення конкурсу щодо розміщення об'єктів пересувної дрібнороздрібної торгової мережі, послуг, і підзвітна та підконтрольна під час проведення конкурсу ні Гагарінській районній в м.Севастополі Раді, а Севастопольській міській державній адміністрації, як органу виконавчої влади вищого рівня.
Постановою Господарського суду м.Севастополя від 10.09.2008, складеною та підписаною в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 15.09.2008, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано пункт 2 рішення № 591 "Про виконання Гагарінською районною державною адміністрацією в м.Севастополі рішення Гагарінської районної в м.Севастополі Ради від 16.05.2008 №557 "Про організацію і проведення першого етапу конкурсів щодо розміщення об'єктів пересувної дрібнороздрібної торгової мережі, послуг на території Гагарінського району м.Севастополя у 2008 році заходів, спрямованих на попередження та ліквідацію несанкціонованої торгівлі" (арк.с.76-81).
Постанова мотивована тим, що Гагарінська районна державна адміністрація у м.Севастополі не є виконавчим органом Гагарінської районної в м.Севастополі Ради, а є органом виконавчої влади та здійснює свої повноваження на території Гагарінського району м.Севастополя; діючим законодавством України не передбачена така форма контролю чи реагування Гагарінською районною в м.Севастополі Радою на інформацію Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя щодо проведення конкурсів щодо розміщення об'єктів пересувної дрібнороздрібної торгової мережі, послуг, як відзначення роботи районної державної адміністрації щодо проведення конкурсу і ліквідації несанкціонованої торгівлі незадовільною, з посиланням на статті 118, 119, 140-144 Конституції України, статті 1, 8, 17, 30, 34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 1, 2, 11, 24, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Гагарінська районна у м.Севастополі Рада, 18.09.2008 звернувся з заявою про апеляційне оскарження постанови суду, апеляційна скарга надійшла 07.10.2008, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову (арк.с.86-91).
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; судом не прийняті до уваги основні нормативні акти, якими керувався відповідач при прийнятті спірного рішення.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2008 відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Гагарінської районної в м.Севастополі Ради (арк.с.93-95).
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2008 закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду на 10.12.2008 (арк.с.98-100).
Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 10.12.2008, не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.103, 104), позивач надав клопотання (вх.№2225) про розгляд справи у відсутність його представника (арк.с.105), відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що Рішенням Гагарінської районної в м.Севастополі Ради №591 від 27.06.2008 «Про виконання Гагарінською районною державною адміністрацією в м.Севастополі рішення Гагарінської районної в м.Севастополі Ради від 16.05.2008 №557 «Про організацію і проведення першого етапу конкурсів щодо розміщення об'єктів пересувної дрібнороздрібної торгової мережі, послуг на території Гагарінського району м.Севастополя у 2008 році та заходи, спрямовані на попередження та ліквідацію несанкціонованої торгівлі»робота Гагарінської районної державної адміністрації (Заец С.П.) по виконанню рішення Гагарінської районної в м.Севастополі Ради від 16.05.2008 №557 «Про організацію і проведення першого етапу конкурсів щодо розміщення об'єктів пересувної дрібнороздрібної торгової мережі, послуг на території Гагарінського району м.Севастополя у 2008 році та заходи, спрямовані на попередження та ліквідацію несанкціонованої торгівлі» визнана незадовільною (пункт 2) (арк.с.12).
Правовідносини сторін регулюються статтями 8, 9, 118, 119, 140-144 Конституції України, статтями 1, 8, 17, 30, 34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статтями 1, 2, 11, 24, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 140-144 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межа х Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Пунктом 10 Перехідних положень Конституції України встановлено, що до прийняття законів, що визначають особливості здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі відповідно до статті 118 цієї Конституції, виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні державні адміністрації.
Згідно зі статтею 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Відповідно до статті 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:
- виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;
- законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;
- виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин, а також програм їх національно-культурного розвитку;
- підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;
- звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
- взаємодію з органами місцевого самоврядування;
- реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Згідно статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами; делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.
Положеннями статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Правовий статус місцевого самоврядування в Україні згідно статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад визначена статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування пунктом 22 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначає такі рівні органів місцевого самоврядування: сільські ради та створені ними виконавчі органи; селищні ради та створені ними виконавчі органи; міські ради та створені ними виконавчі органи; районні у містах ради та створені ними виконавчі органи; Київська та Севастопольська міські ради.
Відповідно статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Згідно статті 8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.
Статтею 17 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»до повноважень місцевої державної адміністрації в галузі соціально-економічного розвитку віднесено розроблення проектів програм соціально-економічного розвитку і подання їх на затвердження відповідній раді, забезпечення їх виконання, звітування перед відповідною радою про їх виконання.
Положеннями статті 30 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»врегульовані відносини місцевих державних адміністрацій з Президентом України та Кабінетом Міністрів України:
Місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України.
Місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Кабінетом Міністрів України та підзвітні і підконтрольні йому.
Голови обласних державних адміністрацій інформують Президента України і Кабінет Міністрів України та щорічно звітують перед ними про виконання місцевою державною адміністрацією покладених на неї повноважень, а також суспільно-політичне, соціально-економічне, екологічне та інше становище на відповідній території, вносять пропозиції з питань удосконалення чинного законодавства України і практики його реалізації, системи державного управління.
Відносини місцевих державних адміністрацій з обласними та районними радами визначені нормами статті 34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до якої місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм відповідними обласними, районними радами. Делегування радами повноважень місцевим державним адміністраціям супроводжується передачею фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення. Місцеві державні адміністрації підзвітні та підконтрольні відповідним радам у частині делегованих повноважень. Голови місцевих державних адміністрацій мають право вносити на розгляд відповідних рад питання, пов'язані з виконанням делегованих повноважень, та інші пропозиції. Голови обласних державних адміністрацій мають право дорадчого голосу на засіданнях обласних рад. Голови районних державних адміністрацій мають право дорадчого голосу на засіданнях районних рад. Голови місцевих державних адміністрацій щорічно звітують перед відповідними радами з питань виконання бюджету, програм соціально-економічного та культурного розвитку територій і делегованих повноважень. Обласна та районна ради можуть висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого, з урахуванням пропозицій органу виконавчої влади вищого рівня, Президент України приймає рішення і дає відповідній раді обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові обласної чи районної державної адміністрації висловили дві третини від складу відповідної ради, Президент України приймає відставку голови відповідної місцевої державної адміністрації.
Закон України «Про місцеві державні адміністрації»визначає такі рівні органів місцевої виконавчої влади (адміністрації): обласні; районні; Київська та Севастопольська міські.
Проте, до теперішнього часу передбачені Конституцією України окремі закони України про особливості здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади в містах Києві та Севастополі не прийняті.
Виходячи з аналізу положень Конституції України та Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» і «Про місцеві державні адміністрації»Гагарінська районна у м.Севастополі Рада як орган місцевого самоврядування повинна діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуватися у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Розширеному тлумаченню зазначені положення Конституції України та законів України не підлягають.
Гагарінська районна державна адміністрація у м.Севастополі входить до системи місцевих державних адміністрацій, для якої Севастопольська міська державна адміністрація є органом виконавчої влади вищого рівня.
Голова Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя призначений на посаду Розпорядженням Президента України від 19.02.2007 №46/2007-рп. Структура і штат адміністрації визначається її головою і затверджується головою Севастопольської міської державної адміністрації (арк.с.23).
Згідно довідки Управління статистики у м.Севастополі Гагарінська районна державна адміністрація у м.Севастополі є органом державної влади, юридичною особою, що займається управлінням на рівні районів, міст, районів у містах (арк.с.25).
Гагарінська районна державна адміністрація у м.Севастополі не є виконавчим органом Гагарінської районної в м.Севастополі Ради, а є органом виконавчої влади та здійснює свої повноваження на території Гагарінського району м.Севастополя.
Ні Конституція України, ні Закони України «Про місцеве самоврядування в України»та «Про міські державні адміністрації», ні будь-які інші закони України чи акти Президента України або Кабінету Міністрів України не містять положення, якими встановлювалась би така форма контролю чи реагування органом місцевого самоврядування - Гагарінською районною в м.Севастополі Радою, на інформацію органу виконавчої влади - Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя, щодо проведення конкурсів щодо розміщення об'єктів пересувної дрібнороздрібної торгової мережі, послуг, як відзначення роботи районної державної адміністрації щодо проведення конкурсу і ліквідації несанкціонованої торгівлі незадовільною.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту делегування позивачу відповідних функцій у відповідних відносинах.
Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову повністю є правомірним.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, частиною четвертою статті 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, Кодексу адміністративного статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Гагарінської районної в м.Севастополі Ради на постанову Господарського суду м.Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 10.09.2008 у справі № 5020-12/415 залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду м.Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 10.09.2008 у справі № 5020-12/415 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна
Судді М.А.Санакоєва О.А.Щепанська