Ухвала
Іменем України
10.12.2008 Справа № 22-а-1328/08
Попередня справа № 2-а-469/08
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Санакоєвої М.А. , Щепанської О.А.
секретар судового засідання Шелемет'єва О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Дружкова Ольга Олександрівна, довіреність №13-14/4546 від 08.07.2008,
від відповідача: Расєва Антоніна Вікторівна, довіреність б/н від 28.07.2008,
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О.) від 16.09.2008 у справі № 2-а-469/08
за позовом Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим (бульвар Леніна, 5/7, м.Сімферополь, 95006)
до Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" (вул. Київська, 78, м.Сімферополь, 95034)
про зобов'язання до виконання вимог та відшкодування незаконних витрат,
Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус»про зобов'язання відповідача виконати пункт 7 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим від 13.08.2007 № 06-14/5880 щодо відшкодування незаконних витрат по консультативно-інформаційним послугам в сумі 16200,00грн. (арк.с.2-5).
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час ревізії відповідача, що проводилась позивачем, встановлено ряд порушень фінансово-господарської діяльності, які відображені в акті ревізії №06-23/58 від 31.07.2007, на підставі якого відповідачу направлена вимога про усунення фінансових порушень, яка відповідачем не виконана.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.09.2008 позов задоволено, зобов'язано Кримське республіканське виробниче підприємство "Кримтролейбус" виконати пункт 7 вимог Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим від 13.08.2007 № 06-14/5880 та відшкодувати незаконні витрати по консультативно-інформаційним послугам в сумі 16200,00 грн. (арк.с.115-119).
Постанова мотивована тим, що відповідачем необґрунтовані витрати по консультаційно-інформаційним послугам, виконання яких не підтверджено документами, в сумі 16200 грн.; належні та допустимі докази, що підтверджують отримання відповідачем послуг на суму 16200,00грн., відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Кримське республіканське виробниче підприємство "Кримтролейбус", 17.09.2008 звернувся з заявою про апеляційне оскарження постанови суду, апеляційна скарга надійшла 06.10.2008, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, повернути судовий збір (арк.с.122-125).
Доводи апеляції мотивовані тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими; крім того, суд не зазначив, на якій підставі і яким чином відповідач повинен відшкодувати в дохід держави кошти, які не є державними фінансовими ресурсами та не виділялись з бюджетів України та Автономної Республіки Крим, а є доходами від господарської діяльності підприємства.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2008 відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" (арк.с.127-129).
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2008 закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду на 10.12.2008 (арк.с.132-134).
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити по мотивам, викладеним в ній.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи на ІІ квартал 2007 року провів ревізію фінансово-господарської діяльності Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус»за період з 01.01.2006 по 01.04.2007, за результатами якої складено акт № 06-23/58 від 31.07.2007 (арк.с.29-77).
Ревізією встановлено, що договором від 28.10.2005 № 32, укладеним з Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1., передбачено складання позовів до господарського суду, направлення листів, клопотань; забезпечення інтересів КРВП «Кримтролейбус»у судах, але в акті виконаних робіт за лютий 2006 року від 10.02.2006 на суму 10700,00грн. не відображено, які конкретні послуги надані; документи, що підтверджують виконані послуги відсутні. Договором від 26.12.2005 № 33, укладеним з аудиторською фірмою «Консум-Крим», передбачено захист інтересів КДВП «Кримтролейбус» в контролюючих органах, але в актах виконаних робіт за квітень 2006 року від 05.03.2006 на суму 750,00грн., за травень 2006 року (без дати) на суму 3400,00грн., за липень 2006 року від 28.07.2006 на суму 3400,00грн., за липень 2006 року від 28.07.2006 на суму 1350,00грн. не відображено, які конкретні послуги надані; документи, що підтверджують виконані послуги відсутні.
13.08.2007 позивачем оформлена вимога №06-14/5880 щодо відшкодування 16200,00грн. незаконних витрат по консультативно-інформаційним послугам (пункт 7) (арк.с.21-23), яка відповідачем не виконана.
Правовідносини сторін регулюються статтями 2, 4, 10, 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 № 2939-ХІІ, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до суб'єктів владних повноважень належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 № 2939-ХІІ передбачено, що державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України.
Згідно пункту 10 частини першої статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 № 2939-ХІІ контрольно-ревізійному управлінню в Автономній Республіці Крим надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Отже, органи контрольно-ревізійної служби у відносинах з суб'єктами господарювання під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень, тому на даний спір поширюється компетенція адміністративних судів.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 № 2939-ХІІ головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
У частині першій статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 № 2939-ХІІ наведено визначення підконтрольних установ, до яких належать міністерства та інші органи виконавчої влади, державні фонди, бюджетні установи, суб'єкти господарювання державного сектору економіки, а також підприємства і організації, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.
Кримське республіканське виробниче підприємство «Кримтролейбус» відповідно до пункту 1.1. Статуту, довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 05/3-6-25/8 від 05.06.2006 є юридичною особою, входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, знаходиться в сфері управління Міністерства будівельної політики, архітектури і житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим, що є органом управління майном (арк.с.87, 88-94).
Таким чином, Кримське республіканське виробниче підприємство «Кримтролейбус»є підконтрольною установою у розумінні статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 № 2939-ХІІ.
Частинами другою та п'ятою статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 № 2939-ХІІ передбачено, що державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 № 2939-ХІІ ревізії можуть здійснюватись як в плановому, так і позаплановому порядку. Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. При цьому планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ.
Тобто на законодавчому рівні чітко визначено, що планова ревізія, яка проводиться органом контрольно-ревізійної служби, повинна охоплювати всю фінансово-господарську діяльність підконтрольної установи.
Пунктом 1 частини першої статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 № 2939-ХІІ передбачено, що органам контрольно-ревізійної служби надано право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).
Крім того, відповідно до пункту 16 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, ревізія проводиться шляхом документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною та фінансовою звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об'єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи служби керівник об'єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що підтверджують і фіксують господарські операції.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, як:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Акт від 10.02.2006, підписаний між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. та відповідачем на суму 10700,00грн., та акти від 05.03.2006, підписані між аудиторською фірмою «Консум-Крим»та відповідачем на суму 750,00грн., 3400,00грн., 1350,00грн., відповідно, не містять таких обов'язкових реквізитів, як місце складання, не зазначена назва, зміст, обсяг господарської операції (арк.с.25-28).
З боку відповідача зазначені акти підписані генеральним директором, але підписи суттєво відрізняються, тобто відсутні дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, всупереч вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначені акти не містять обов'язкових реквізитів та не можуть достовірно підтвердити надання та отримання відповідач них послуг відповідачем.
Доводи відповідача, що вказана інформація міститься в тексті угод, спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до пункту 1.1. Угоди № 32 між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. (Виконавець) та відповідачем (правонаступником КГПП «Кримтролейбус») від 28.10.2005, на яку є посилання в акті від 10.02.2006 на суму 10700,00грн., виконавець зобов'язується виконати для відповідача такі послуги: здійснити консультації по складанню позовної заяви, направляти клопотання, забезпечити захист інтересів КДВП «Кримтролейбус»у судах. Таким чином, текст даної угоди не містить ні опису, ні змісту, ні обсягу конкретних послуг, які могли ідентифікувати їх (арк.с.111).
Відповідно до пункту 3.3. вказаної угоди про вартість послуг складається протокол узгодження вартості, який є невід'ємною частиною угоди.
Згідно пункту 3.5. вказаної угоди підставою для сплати є документ, який підтверджує отримання результату на користь КДВП «Кримтролейбус»у судовому порядку, або мирова угода, а також акт наданих робіт.
Будь-які докази, що містять інформацію про надання послуг та їх зміст і обсяг за угодою № 32 або за актом від 10.02.2006, суду не надані, відсутні протокол узгодження вартості, а також докази, які підтверджують факт надання послуг та є підставою для їх сплати відповідно до пункту 3.5. вказаної угоди.
Відповідно до пункту 1.1. угоди № 33, укладеною між аудиторською фірмою «Консум-Крим»(Виконавець) та відповідачем (правонаступником КГПП «Кримтролейбус») від 26.12.2005, на яку є посилання в актах від 05.03.2006 на суму 750,00грн., без дати на суму 3400,00грн., від 28.07.2006 на суму 1350,00грн., виконавець зобов'язується виконати для відповідача інформаційно-консультативні послуги без зазначення, які саме, без опису, змісту, обсягу конкретних послуг, які могли ідентифікувати їх (арк.с.112).
Листом від 16.09.2008 на адресу суду відповідач відмовився надати оригінали вказаних угод у зв'язку з їх відсутністю на підприємстві.
Таким чином, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України вказані угоди не можуть бути допустимими та достовірними доказами.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують отримання відповідачем послуг на суму 16200,00грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, частиною четвертою статті 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О.) від 16.09.2008 у справі № 2-а-469/08 залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О.) від 16.09.2008 у справі № 2-а-469/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна
Судді М.А.Санакоєва О.А.Щепанська