01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"03" жовтня 2012 р. Справа № 12/087-12
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Грабець С.Ю.
секретар: Шапаренко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК»
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в розмірі 10 060,11 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Далека Т.В. -представник (довіреність від 31.07.2012 року);
від відповідача: не з'явився,
13 серпня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК»(далі -позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 10 060,11 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №1349-11 від 01.01.2011 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу алкогольні напої (далі -товар), а відповідач зобов'язувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково, а саме в розмірі 3 507,34 грн.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 8 242,46 грн., 510,98 грн. пені, три проценти річних у розмірі 670,50 грн., 578,21 грн. штрафу та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 57,96 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2012 року, справу призначено до розгляду 29 серпня 2012 року.
27 серпня 2012 року представник позивача направила на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.
29 серпня 2012 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 03 жовтня 2012 року.
Як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
03 жовтня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:
01 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК»(далі -позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -відповідач) був укладений договір поставки №1349-11 (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу алкогольні напої (далі -товар), а відповідач зобов'язувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 11 749,80 грн., що підтверджується видатковими накладними №284669/281950 від 21.12.2011 року, №341218/336454 та №340401/336085 від 14.02.2012 року, №347393/343241 від 21.02.2012 року, №353231/348751 та №353232/348749 від 24.02.2012 року, №354525/349323 від 25.02.2012 року, копії яких долучені до матеріалів справи, а відповідач вказаний товар прийняв, проте оплатив його частково, а саме в сумі 3 507,34 грн., що підтверджується прибутковими касовим ордерами №38409 від 28.02.2012 року, №39546 від 01.03.2012 року, №41922 від 05.03.2012 року, №110983 від 12.06.2012 року, копії яких також долучені до матеріалів справи.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 8 242,46 грн., 510,98 грн. пені, три проценти річних у розмірі 670,50 грн., 578,21 грн. штрафу та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 57,96 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач документів, що спростовують доводи позивача або підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8 242,46 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 510,98 грн., три проценти річних у розмірі 670,50 грн., 578,21 грн. штрафу та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 57,96 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються відповідачем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін -шляхом попередньої оплати.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Згідно з ч. 2 цієї статті, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України закріплено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару більше ніж на 30 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з:
05.01.2012 року до 27.02.2012 року, суму боргу в розмірі 935,04 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 21,44 грн.;
28.02.2012 року до 28.02.2012 року, суму боргу в розмірі 435,04 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 0,18 грн.;
29.02.2012 року до 29.02.2012 року, суму боргу в розмірі 2 821,48 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 1,20 грн.;
01.03.2012 року до 04.03.2012 року, суму боргу в розмірі 2 214,14 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 3,76 грн.;
05.03.2012 року до 06.03.2012 року, суму боргу в розмірі 1 814,14 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 1,54 грн.;
07.03.2012 року до 09.03.2012 року, суму боргу в розмірі 2 330,92 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 2,97 грн.;
10.03.2012 року до 10.03.2012 року, суму боргу в розмірі 5 621,86 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 2,39 грн.;
11.03.2012 року до 22.03.2012 року, суму боргу в розмірі 10 242,46 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 52,19 грн.;
23.03.2012 року до 05.06.2012 року, суму боргу в розмірі 10 242,46 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5% (Постанова НБУ від 21.03.2012 р. №102), складає 315,69 грн.,
а разом 401,36 грн., що підлягають стягненню.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності -договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, яка не суперечить вимогам чинного законодавства.
Так, суд дійшов висновку про те, що п. 7.1 договору не суперечить вимогам чинного законодавства України, а розмір штрафу, враховуючи борг у сумі 8 242,46 грн., ставку штрафу, погоджену сторонами в розмірі 7%, становить 576,97 грн., які підлягають стягненню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати отриманого від позивача товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що п. 9.2 договору передбачено стягнення трьох процентів річних в розмірі 20%.
Прострочення платежу з 05.01.2012 року до 01.08.2012 року складає 210 днів, тому двадцять процентів річних від суми 8 242,46 грн. становлять 795,49 грн. (за розрахунком суду).
Беручи до уваги те, що позивачем три проценти річних визначені у розмірі 670,50 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 05.01.2012 року до 01.08.2012 року: в січні - 100,2% (УК №23 від 07.02.2012р.), лютому - 100,2% (УК №44 від 07.03.2012р.), березні - 100,3% (УК №65 від 10.04.2012р.), квітні - 100,0% (УК №82 від 11.05.2012р.), травні - 99,7% (УК №100 від 07.06.2012р.), червні - 99,7% (УК №120 від 10.07.2012р.), липні - 99,8% (УК №141 від 08.08.2012р.), серпні - 99,7% (УК №162 від 08.09.2012р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 8 242,46 грн., складає 70,41 грн. (за розрахунком суду).
Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 57,96 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч. ч. 2, 6 ст. 231, ч. 1 ст. 199, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. ч. 2, 3 ст. 549, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 10 060,11 грн. задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК»(Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, ідентифікаційний код 35871504) основний борг у сумі 8 242,46 грн. (вісім тисяч двісті сорок дві грн. 46 коп.); 401,36 грн. (чотириста одну грн. 36 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 670,50 грн. (шістсот сімдесят грн. 50 коп.); 576,97 грн. (п'ятсот сімдесят шість грн. 97 коп.) штрафу; суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 57,96 грн. (п'ятдесят сім грн. 96 коп.); 1 591,76 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто одну грн. 76 коп.) витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 05.10.2012 року.
Суддя С. Грабець