ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-7/11571-2012 02.10.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСПОРТ»
про примусове виселення
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Панченко Є.В. -довіреність б/н від 10.09.2012;
від відповідача: Пантюшенко О.О -довіреність № 11/09-12 від 11.09.2012;
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС»звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСПОРТ»про примусове виселення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повернення майна, переданого відповідачу за Договором суборенди № 3 від 14.01.2009.
З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, виселивши відповідача з приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, та стягнути з відповідача на користь позивача 1 073,00 грн. - судового збору.
Ухвалою від 27.08.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.09.2012.
В судовому засіданні 12.09.2012 оголошено перерву до 02.10.2012.
В судовому засіданні 02.10.2012 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні 02.10.2012 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.10.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -
14.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС»(далі за текстом -орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАСПОРТ»(далі за текстом -суборендар, відповідач) укладено Договір суборенди № 3.
Відповідно до п. 1.1. Договору орендар на підставі розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 10 від 14 січня 2009 р. передає, а суборендар приймає в строкове платне суборендне користування окреме індивідуально визначене нежиле приміщення (далі - Майно) площею 314,7 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, на першому поверсі бондарного цеху №1, вартість якого визначена згідно з актом оцінки на 01 травня 2008 р. і становить за залишковою вартістю 591 324,24 грн., та частина нежилого приміщення на першому поверсі гараж - майстерні площею 401,1 м. кв., вартість якого визначена згідно з актом оцінки на 01 травня 2008 р. встановить за залишковою вартістю 270 195,04 грн., та зобов'язується сплачувати Орендареві суборендну плату.
Згідно з п. 2.2. Договору передання Майна в суборенду здійснюється за Актом передання-приймання.
Відповідно до п. 3.1. Договору строк суборенди становить 2 роки 11 місяців з моменту приймання Майна за актом передання-приймання.
Як слідує з п. 5.2. Договору суборендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати суборендну плату.
Згідно з п. 10.1. Договору цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 14 січня 2009 р. до 13 грудня 2012 р. включно.
На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято в тимчасове платне користування об'єкт суборенди, що підтверджується Актом приймання-передавання від 14.01.2009 (копія Акту міститься в матеріалах справи).
Спір виник у зв'язку з тим, що позивач вважає що дія Договору припилилася 14.01.2011, а відповідач в свою чергу після закінчення дії договору не повернув суборендоване майно.
Щодо п. 10.1 Договору, позивач зазначає що було допущено механічну помилку, і невірно вказано строк дії договору, так як в п. 3.1. Договору передбачено що він укладається терміном на 2 роки і 11 місяців і його дія припиняється 14.10.2011.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентується загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна умови передбачені в п. 10.4. Договору, а саме у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом суборенди.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту припинення Договору, зокрема не надано заяви про припинення дії Договору, що суперечить п. 10.4. Договору. Натомість позивач виставляв рахунки за суборенду майна, які були сплачені відповідачем, на підтвердження чого відповідач надав суду копії платіжних доручень, рахунків-фактури, актів здачі-прийняття робіт (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).
Згідно з ч. 1, 2,3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін.Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49,82-85 ГПК України, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М.Якименко
Дата підписання рішення: 08.10.2012р.