ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 57/113-25/187 02.10.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Інвестхолдінг»
до Дочірнього підприємства «Фірма «Дайленко»
про стягнення 476 517,58 грн.
Суддя Морозов С.М.
Представники:
від позивача: Ходош В.Ю. (представник за довіреністю від 01.01.2012);
від відповідача: Нощенко О.Б. (представник за довіреністю від 24.04.2012).
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство «Інвестхолдінг»(надалі -позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства «Фірма «Дайленко»(надалі - відповідач) заборгованості по Договору про надання послуг з використанням спеціальної техніки на суму 476 517,58 грн., в тому числі 460 018,56 грн. основного боргу, 2 495,60 грн. -3% річних та 14003,42 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором не виконав, вартість наданих послуг у визначені договором та законодавством строки не оплатив.
Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем виконувались роботи з використанням спеціальної техніки на відрізку IV черги будівництва автодороги М-04 (Знамянка -Луганськ - Ізваріно) від кв. Південний до смт Хрящевате в обхід м. Луганська. Під час підписання Акту наданих послуг (виконаних робіт) від 05.10.2009р. відповідач був введений в оману позивачем щодо якості наданих послуг та щодо придатності реконструйованої дороги до нормальної експлуатації, оскільки спецтехніка часто виходила з ладу, внаслідок чого відбувався її простій, роботи не виконувалися, що в наслідку призводило до заливання бетону (внаслідок його часткового загустіння) неналежної якості, що в свою чергу порушувало технологію безперервного монолітного лиття. Вищевказані недоліки були виявлені відповідачем 15.04.2010р., про що складено відповідний Дефектний акт. Таким чином, відповідач стверджує, що роботи позивачем по Договору виконані з порушенням вимог законодавства щодо встановлених правил ремонту і утримання автомобільних доріг.
Справа розглядається Господарським судом м. Києва вдруге. Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.05.2011р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 460 018,56 грн. основного боргу, 12 565,44 грн. пені, 2268,58 грн. 3% річних, 4748,53 грн. державного мита та 235,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2011р. залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2011р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011р. та рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2011р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою від 20.10.2011р. справа прийнята до розгляду судді Морозова С.М., їй присвоєно номер 57/113-25/187, розгляд справи призначений на 15.11.2011р. В судове засідання 15.11.2011р. представники позивача не з'явились, розгляд справи відкладено до 22.11.2011р. Ухвалою від 22.11.2011р. у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, у зв'язку з чим зупинено провадження у справі.
Ухвалою від 17.09.2012р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений на 25.09.2012р. В судове засідання 25.11.2012р. позивач не з'явився, розгляд справи відкладено до 02.10.2012р.
В судовому засіданні 02 жовтня 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
11 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Інвестиційна група "Імперія", правонаступником якого є позивач - Приватне акціонерне товариство "ІНВЕСТХОЛДІНГ" та відповідачем - Дочірнім підприємством "Фірма "Дайленко" був укладений Договір № 4 про надання послуг з застосуванням спеціальної техніки (далі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.2. Договору Виконавець (позивач) зобов'язувався надавати Замовнику (відповідачу) послуги з виконання окремих видів робіт, які здійснюються з використання спеціальної техніки, а Замовник (відповідач) зобов'язується оплатити надані послуги відповідно до умов даного Договору. Надання послуг Виконавцем (позивачем) здійснюється систематично, на постійній основі, протягом дії даного Договору. При наданні послуг Виконавцем (Позивачем), керування спеціальною технікою здійснюється робітниками Виконавця (Позивача), які мають необхідну кваліфікацію.
Пунктом 1.3 Договору сторони обумовили, що експлуатація спеціальної техніки Виконавця здійснюється у відповідності до її господарського призначення, з урахуванням технічних вимог, що вимагаються порядком експлуатації. Працівники Виконавця (позивача) приступають до виконання робіт, відповідно до вказівок Замовника (відповідача) при умові, що виконання робіт відповідає нормативам по експлуатації спеціальної техніки, з обов'язковим дотриманням вимог техніки безпеки і охорони праці.
У відповідності до п. 1.5 Договору представники Замовника (відповідача) надають доручення, здійснюють контроль і безпосередньо керують працівниками Виконавця (позивача) при наданні послуг.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За нормою ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як свідчить зміст Договору №4 про надання послуг з використанням спеціальної техніки від 11.01.2008, він містить посилання на «надання позивачем послуг по виконанню окремих видів робіт», таким чином у відповідній мірі містить елементи договору про надання послуг та договору про виконання робіт.
У відповідності до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ж ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Таким чином, виходячи із аналізу вказаних норм законодавства, зобов'язання про виконання робіт різняться від зобов'язань про надання послуг тим, що в зобов'язанням по виконанню робіт на одного з контрагентів покладається обов'язок виконати роботу, яка б завершувалась досягненням певного матеріального результату, а в зобов'язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками. Тобто, корисний ефект від діяльності з надання послуг не виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи (наприклад, за договором підряду), а полягає в самому процесі надання послуги. Крім того, особливістю послуги є збіг у часі та просторі процесів виробництва, реалізації та витрачання її споживчої вартості. Тобто споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, споживання результатів якої зазвичай не збігається з часом її надання.
Отже, відносини підрядного типу, тобто відносини, пов'язані з виконання робіт, завжди спрямовані на створення економічного результату, віддільного від процесу роботи та вираженого в матеріальній формі. Так, згідно із ч. 2 ст. 837 ЦКУ договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі ж про надання послуг посилання на результат відсутнє, його предметом вважається саме діяльність, благо, яке не має матеріального змісту, а тому є невіддільним від діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Таким чином, основний критерій відмінності роботи від послуги -це майновий результат роботи і відсутність такого у послуги.
В Договорі №4 про надання послуг з використанням спеціальної техніки від 11.01.2008 йдеться про надання Виконавцем Замовнику послуг з виконання окремих видів робіт (п. 1.2) з застосуванням спеціальної техніки, однак не конкретизується, які саме роботи мають виконуватись та не визначається їх результат. В пункті 1.3 цього Договору зазначається про експлуатацію спеціальної техніки позивача також без визначення конкретного результату, що має бути досягнутий при такій експлуатації. Тобто фактично йдеться про надання послуг з використання і експлуатації спеціальної техніки позивача.
В цьому ж пункті 1.3 Договору зазначається про те, що працівники Виконавця (позивача) приступають до виконання робіт, відповідно до вказівок Замовника (відповідача). Це обумовлюється також і змістом пункту 1.5 Договору, де йдеться про те, що представники Замовника (відповідача) надають доручення, здійснюють контроль і безпосередньо керують працівниками Виконавця. Тобто вказаними пунктами Договору встановлюється, що умови та результати робіт визначаються безпосередньо працівниками Замовника (відповідача) під час виконання цих робіт.
Вказані висновки підтверджуються також і змістом п. 2.1 Договору, у відповідності до якого визначаються конкретні обов'язки Виконавця за Договором. Так, Виконавець зобов'язаний: за 3 дні до моменту фактичного використання техніки надати Замовнику у вказане ним місце техніку і забезпечити можливість її експлуатації; здійснювати вихід техніки на роботу у справному стані; надати техніку, що відповідає вимогам Замовника, у встановленому законом порядку з наданням необхідної документації; при виконання робіт спеціалісти (працівники) Виконавця керуються вказівками представників Замовника; в разі поломки техніки вжити в короткі строки всі необхідні заходи для усунення поломок і забезпечення можливості подальшого надання послуг.
У жодному із зазначених пунктів Договору не йдеться про здійснення позивачем ремонту автодорожнього покриття на відрізку IV черги будівництва автодороги М-04 (Знамянка -Луганськ - Ізваріно) від кв. Південний до смт Хрящевате в обхід м. Луганська як результату виконання ним робіт за Договором. Щодо виконання відповідачем робіт умовами договору визначається тільки, що порядок виконання робіт та їх результат визначається за вказівками та під контролем представників відповідача (п. 1.3, 1.5, 2.1 Договору). Не визначається також умовами Договору будь-яка відповідальність позивача за неякісне виконання робіт з ремонту вказаного відрізку автодороги.
За таких умов посилання відповідача на порушення позивачем умов договору в результаті неякісного виконання робіт за ним, а саме неякісного ремонту автодорожнього покриття на відрізку IV черги будівництва автодороги М-04 (Знамянка -Луганськ - Ізваріно) від кв. Південний до смт Хрящевате в обхід м. Луганська є необґрунтованим та не узгоджується з умовами Договору.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
На виконання умов Договору Позивач - Приватне акціонерне товариство "ІНВЕСТХОЛДІНГ" надав, а Відповідач - Дочірнє підприємство "Фірма "Дайленко" прийняв послуги з використання та експлуатації спецтезніки на загальну суму 460018,56 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін Актом надання послуг № РН-051009002 від 05.10.2009р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.
У вказаному акті у колонці «Найменування робіт, послуг»зазначається наступне: послуги авто бензонасосу Waitzinger на базі автомобіля Mersedes Benz 3332, послуги авто бетонозмішувача на базі автомобіля КАМАЗ-53229, послуги компресора пересуваного. Тобто сторонами зафіксовано надання позивачем саме послуг з використання та експлуатації визначеної спецтехніки на загальну суму 460 018,56 грн.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на неякісне надання послуг позивачем. На підтвердження викладених обставин відповідач надав суду дефектний акт про виявлення дефектів наданих послуг (виконаних робіт) від 15.04.2010р. З вищевказаного акту вбачається, що комісією відповідача - ДП "Фірма "Дайленко" в результаті огляду монолітної залізобетонної споруди шляхопроводу на дільниці IV черги будівництва а/дороги М-04 (Знамянка-Луганськ-Ізваріно) від кв. Південний до смт. Хрящевате в обхід м. Луганська км 8-800 км 16+00, ПК 146+60, роботи на якому виконувались з використанням спецтехніки Позивача, встановлено:
- трищінуватість поверхні бетону пролітної будови конструкції під проїжджу частину;
- нерівність бетонного покриття згори пролітної будови монолітної конструкції шляхопроводу;
- порушення і відшарування захисного шару бетону на правому ригелі і лівій стороні нижньої частини пролітної будови моста;
- присутність затікання цементного молочка між бетоном конструкції і поверхнею опалубки.
При цьому відповідач вказує, що під час підписання Акту наданих послуг від 05.10.2009 відповідач був введений в оману позивачем щодо якості наданих послуг та щодо придатності реконструйованої дороги до нормальної експлуатації, оскільки спецтехніка часто виходила з ладу, внаслідок чого відбувався її простій, роботи не виконувалися, що в наслідку призводило до заливання бетону (внаслідок його часткового загустіння) неналежної якості, що в свою чергу порушувало технологію безперервного монолітного лиття. Вищевказані недоліки були виявлені відповідачем 15.04.2010, про що складено відповідний Дефектний акт.
З огляду на умови Договору щодо порядку надання позивачем послуг та виконання робіт, слід окремо розмежовувати умови і наслідки надання послуг з використання та експлуатації спецтехніки від умов і результатів виконання робіт, що здійснюються під контролем та за вказівками представників відповідача. Так, виявом неякісного надання позивачем послуг з експлуатації техніки (в використанням праці працівників позивача) могло бути, як зазначає відповідач у запереченнях до позову, поломки спецтехніки, її простій, недостатня кваліфікація працівників позивача. Однак такі недоліки можна виявити безпосередньо під час надання таких послуг, а саме під час експлуатації техніки, або в обумовлений для такої експлуатації час, оскілки якщо техніка в несправному стані або працівники позивача не мають достатніх знань для керування цією технікою, Замовник дізнається про це безпосередньо в день, що обумовлений сторонами для здійснення робіт з використанням цієї техніки або під час виконання таких робіт.
Однак в матеріалах справи міститься Акт приймання -передачі наданих послуг від 05.10.2009, у відповідності до якого відповідач не має жодних претензій до позивача щодо наданих послуг, а саме послуг авто бензонасосу Waitzinger на базі автомобіля Mersedes Benz 3332, послуг авто бетонозмішувача на базі автомобіля КАМАЗ-53229, та послуг компресора пересуваного.
Що стосується якості виконання робіт з використанням спецтехніки позивача, то як зазначалося вище, у відповідності до умов Договору такі роботи виконуються за вказівками та під повним контролем відповідача. Крім того, Договором не обумовлений такий результат робіт, як ремонт автодорожнього покриття на відповідному відрізку автошляху та не встановлена відповідальність позивача за неякісне виконання таких робіт.
За таких умов, визначені у Дефектному акті від 15.04.2010 недоліки могли бути результатом неякісних робіт як позивача, що виконував їх за вказівками відповідача, так і інших осіб, що безпосередньо виконували ці роботи, так і самого відповідача, який мав здійснювати повний контроль за якістю виконуваних будь-ким робіт, оскільки у відповідності до п. 1.1 Договору саме відповідач є організацією, що здійснює будівництво в тому числі доріг.
Відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів, що надавали б підстави стверджувати про те, що роботи з ремонту покриття автодороги на дільниці IV черги будівництва а/дороги М-04 (Знамянка-Луганськ-Ізваріно) від кв. Південний до смт. Хрящевате в обхід м. Луганська км 8-800 км 16+00, ПК 146+60 виконувалися виключно позивачем, як-то додаткові угоди до Договору з визначенням цього результату робіт, письмові завдання Замовника позивачу на вказану роботу згідно Договору, тощо. Таким чином, відповідачем не доведено, що вказані ремонтні роботи були виконані саме позивачем, і між роботою позивача і недоліками відображеними в Дефектному акті існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.
Для дослідження питань щодо наявності недоліків в роботах щодо ремонту покриття автодороги на дільниці IV черги будівництва а/дороги М-04 (Знамянка-Луганськ-Ізваріно) від кв. Південний до смт. Хрящевате в обхід м. Луганська судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу.
У Висновку № 25/82-11/12 від 24.07.2012, наданому судовим експертом Черніним Я.О., зазначається про те, що через відсутність затвердженої проектно-технічної документації, дефектних актів, актів на приховані недоліки у період з 11.01.2009 по 05.10.2009, транспортних накладних, виконавчої документації, не виявляється можливим підтвердити чи відповідали у вказаний період якісні та технічні характеристики монолітної залізобетонної споруди шляхопроводу на дільниці IV черги будівництва а/дороги М-04 (Знамянка-Луганськ-Ізваріно) від кв. Південний до смт. Хрящевате в обхід м. Луганська км 8-800 км 16+00, ПК 146+60, вимогам законодавства, визначити фактичну вартість робіт на цій ділянці, фактичний обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт, та визначити відповідність якості цих робіт вимогам затвердженого проекту та законодавства. Висновки експерта щодо підтвердження наявності дефектів у вказаній вище монолітній конструкції, а також щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між цими дефектами та виконанням позивачем робіт у відповідності до умов Договору, ґрунтуються лише на факті наявності Дефектного акту відповідача від 15.04.2010. Однак як зазначалося вище, вказаний Дефектний акт не підтверджує того, що саме позивач виконував ремонтні роботи на вказаному відрізку дороги та є відповідальним за якість цих робіт, оскільки виконання таких робіт позивачем не обумовлено умовами Договору. За таких умов, висновок експерта щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між виконанням позивачем робіт за Договором та виявленими дефектами, що зафіксовані у Дефектному акті від 15.04.2010, не приймаються судом до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В Додатку № 1 до Договору сторони погодили вартість надання послуг з використанням спецтехніки.
Як вже зазначалося вище на виконання умов Договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги з використання та експлуатації спецтехніки на загальну суму 460018,56 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін Актом надання послуг № РН-051009002 від 05.10.2009р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Згідно п. 3.3. Договору відповідач (Замовник) зобов'язувався здійснювати оплату послуг протягом 15 днів з моменту виставлення рахунка позивачем (Виконавцем).
17 червня 2010 року позивач надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру № СФ-150610001 від 15.06.2010р. на суму 460018,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи касовим чеком та описом вкладення.
В порушення умов Договору відповідач - Дочірнє підприємство "Фірма "Дайленко" не виконав зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг.
У зв'язку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в розмірі 460018,56 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 460018,56 грн. відповідач - Дочірнє підприємство "Фірма "Дайленко" у встановлений Договором строк не виконав.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 4 від 11.01.2008 року про надання послуг з застосуванням спеціальної техніки в розмірі 460018,56 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, згідно з позовними вимогами, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 4.2. Договору за порушення строків оплати послуг Замовник (відповідач) сплачує Виконавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача розмір пені становить - 14003,42 грн., 3% річних - 2495,60 грн. Як вбачається з вищевказаного розрахунку позивачем здійснено нарахування пені та 3% річних за період з 27.06.2010р. по 09.08.2010р.
Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи касового чеку та опису вкладення, рахунок-фактуру № СФ-150610001 від 15.06.2010р. для оплати наданих послуг позивачем на адресу відповідача було направлено 17.06.2010р., а тому згідно умов п. 3.3. Договору відповідач зобов'язаний був оплатити надані послуги протягом 15 днів з моменту виставлення рахунка позивачем, тобто у строк до 02.07.2010р. Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати послуг з 03.07.2010р., а не з 27.06.2010р. як зазначено позивачем.
В зв'язку з тим, що при здійсненні розрахунку пені та 3% річних позивачем було невірно визначено період їх нарахування, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню. За розрахунком суду сума пені за період з 03.07.2010р. по 31.08.2010р. складає 12 578,61 грн. (1 197,30 грн. пені за період з 03.07.2010 по 07.07.2010 (5днів) + 7 084,29 грн. пені за період з 08.07.2010 по 09.08.2010 + 4 297,02 грн. пені за період з 10.08.2010 по 31.08.2010), а 3% річних за відповідний період -2 268,58 грн. (460 018,56 х 3% / 365 х 60 днів), які підлягають стягненню з відповідача.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати пропорційно сумі задоволених вимог, а саме 4 748,65 грн. державного мита та 233,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Фірма «Дайленко»(ідентифікаційний код 22939338, адреса: 03065, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 42, р/р 26000081723401 в АТ «Сведбанк»м. Київ, МФО 300164 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного Акціонерного товариства «Інвестхолдінг»(ідентифікаційний код 33846041, адреса: 91055, м. Луганськ, вул. Шевченко, 7, р/р 26000230089000 в ЗАТ «Донгорбанк»м. Донецька, МФО 334970) основний борг в сумі 460 018,56 грн. (чотириста шістдесят тисяч вісімнадцять гривень 56 копійок), 3% річних в сумі 2 268,58 грн. (дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень 58 копійок), пеню в сумі 12 578,64 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят вісім гривень 64 копійки), державне мито в сумі 4 748,65 грн. (чотири тисячі сімсот сорок вісім гривень 65 копійок) та 233,64 грн. (двісті тридцять три гривні 64 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.10.2012р.
Суддя С.М. Морозов