79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.08.12 Справа№ 5015/3079/12
За позовом: Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області, м. Львів
до відповідача: Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло», смт.Шкло-1, Яворівський район, Львівська область
про стягнення заборгованості в сумі 75 168,00 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Кміть М.Б.
Представники:
Від позивача: Злепко І.І. -представник за довіреність № 1434 від 08.08.2012р.
Від відповідача: Драбчук Л.В. -представник за довіреністю № 6 від 10.01.2012р.
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» про стягнення заборгованості в сумі 75 168,00 грн.
Ухвалою суду від 30.07.2012 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 15.08.2012 р.
Представником позивача заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд ухвалив дане клопотання задоволити.
В судовому засіданні 15.08.2012р. представнику позивача та відповідача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало.
В судове засідання 15.08.2012р. представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав, просить задоволити в межах заявлених позовних вимог.
В судове засідання 15.08.2012р. представник відповідача прибув, позовні вимоги визнав повністю, заперечення стосовно заявлених позовних вимог в встановленому законні порядку не надав.
Відповідач через канцелярію суду (вх. 17946/12 від 15.08.2012р.) подав клопотання про розстрочку виконання рішення суду.
З урахуванням матеріалів справи та доводів позивача, суд ухвалив в даному клопотанні відмовити.
Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.
21.08.2009р. між позивачем (за договором Покупець) та Відповідачем (за договором Продавець) укладено договір №21/08/09 (надалі-договір-1), за яким Продавець зобов'язується передати Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити санаторно-курортні путівки в кількості 7 штук. Відповідно до розділу 2 договору-1 вартість путівки на одну особу становить 4 176,00грн. Загальна сума за договором становить 29 232, 00грн. Оплата здійснюється шляхом безготівкової оплати на розрахунковий рахунок Продавця на підставі рахунку та видаткової накладної протягом 20-днів з моменту отримання рахунку.
На виконання умов договору-1Позивач оплатив вартість санаторно-курортних путівок в кількості 7 штук на загальну суму 29 232, 00грн. (платіжне доручення №1329 від 28 серпня 2009 року є в матеріалах справи).
15 червня 2010 року між Позивачем (за договором Покупець) та Відповідачем (за договором Продавець) укладено договір №08/06/10 (надалі-договір - 2), за яким Продавець зобов'язується передати Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити санаторно-курортні путівки для суддів в кількості 12 штук. Відповідно до розділу 2 договору-2 вартість путівки на одну особу за одну добу становить 232,00грн. Вартість путівки за 18 діб становить 4 176,00грн. Загальна сума за договором-2 становить 50 112,00грн. Оплата здійснюється шляхом безготівкової оплати на розрахунковий рахунок Продавця на підставі рахунку та видаткової накладної протягом 20-днів з моменту отримання рахунку.
На виконання умов договору-2 Позивач оплатив вартість санаторно-курортних путівок в кількості 18 штук на загальну суму 50 112,00грн. (платіжне доручення №790 від 18 червня2010 року є в матеріалах справи).
Відповідно до п.5.3. договору -1 та договору - 2 Покупець має право повернути невикористані путівки, а Продавець зобов'язується прийняти їх та повернути кошти за невикористані путівки.
23 грудня 2010 року листом №04-2545, керуючись п.5.3. договору -1 та договору - 2 позивач повідомив відповідача про необхідність повернення невикористаних санаторно-курортних путівок.
У грудні 2010 року згідно накладної №1 від 28.12.2010року позивач повернув відповідачу 18 санаторно-курортних путівок на загальну суму 75 168,00грн. У матеріалах справи є довіреність №513 від 28 грудня 2010року на отримання відповідачем 18 санаторно-курортних путівок.
Листом від 31.12.2010 року №658 відповідач повідомив позивача про можливість повернення заборгованості у сумі 75 168,00грн. у 2011році.
Факт заборгованості за відповідачем підтверджується також актами звірки взаєморозрахунків між сторонами станом 01.01.2011р. та на 01.01.2012р.
На претензії на суму 75 168,00грн. від 16 лютого 2011р №220-вих. та від 30 грудня 2011р. №2012 позивач відповіді не отримав.
Доказів погашення відповідачем боргу станом на день прийняття рішення, не надано.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи наведене вище, відповідно до п.5.3. договору -1 та договору- 2 суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 75 168,00грн. боргу, оскільки такі обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Ухвалою суду від 30.07.2012р. позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення суду.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 179, 193 Господарського кодексу України, статтями 11,15, 526, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло»(81051, Львівська область, Яворівський район, село міського типу Шкло-1, вул.Курортна, 1; ідентифікаційний код 32673458) на користь Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області (790186, м. Львів, вул. Чоловського, 2; ідентифікаційний номер 26306742) 75 168 грн. 00 коп. -основного боргу.
3. Стягнути з Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло»(81051, Львівська область, Яворівський район, село міського типу Шкло-1, вул.Курортна, 1; ідентифікаційний код 32673458) в дохід Державного бюджету України 1609,50 грн. - судового збору.
4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Повне рішення складено 17.08.2012 р.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Коссак С.М.