Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "01" жовтня 2012 р. Справа № 21/5007/897/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Козак Т.М. - довіреність №279 від 20.06.12р.;
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Траст" (м.Москва)
до Спільного підприємства "Щорсівський Гранітний Кар'єр Укооппостачмашу" (с.Поліське, Коростенський район)
про стягнення 43545,32 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 177013,51руб. заборгованості, з яких: 152250,00руб. основного боргу та 24763,51грн. пені, що разом при перерахунку в гривні, за даними позивача, на день подачі позову становить 43545,32грн.
На адресу суду 01.10.12р. від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки банку про зарахування коштів на рахунок СП " "Щорсівський Гранітний Кар'єр Укооппостачмашу" (а.с. 139-147). Зазначене клопотання судом задоволено.
Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні подала письмове пояснення, згідно якого зазначає, що сума боргу перераховувалась до курсу гривні станом на 21.06.12р., тобто, на день відправки позовної заяви від 21.06.12р., що згідно курсу НБУ становить 0,246 грн. (а.с. 149).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 138).
У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
З матеріалів справи вбачається, що 18.01.11р. між СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лада-Траст" (покупець, позивач) укладено Контракт №3/11 з Додатком та додатковими угодами до нього (далі - Контракт (а.с. 14-31)).
Відповідно до пункту 1.1. Контракту, покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар, а продавець зобов'язується виготовити товар та передати у власність покупцю на умовах даного контракту (п. 1.1. Контракту).
Згідно п. 1.2. Контракту, найменування товару: щебінь гранітний фракції 5-10мм, щебінь гранітний фракції 5-20 мм, щебінь гранітний фракції 10-20 мм.
Ціна, кількість, строки, спосіб визначаються сторонами в Додатках (специфікаціях, додаткових угодах, заявках) до контракту, які є невід'ємною його частиною (п. 1.3. Договору).
За період з 18.01.11р. по 11.05.11р. сторонами було укладено 12 додаткових угод (а.с. 18-29), а також 01.02.11р. Додаток №1 до Контракту, та 20.05.11р. Додаток №2 (а.с. 30-32).
Положеннями п. 4.1. Контракту передбачено, що оплата за кожну партію товару, що поставляється, здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у вигляді 100% передоплати.
При цьому, за п. 6.1 Контракту, строк відвантаження на протязі 10 робочих днів з моменту надходження грошових коштів на банківський рахунок продавця (при умові попередньої оплати) в оплату за товар.
Позивач вказує, що ним, згідно умов Контракту, було в повному обсязі виконано зобов'язання по здійсненню передоплати, - перераховано відповідачу 1550900,00руб. Однак, відповідач поставив товар лише на суму 1398650,00руб.
Зокрема зазначає, що 18.05.11р. ним було перераховано 480000,00руб., а відповідачем відвантажено товар на суму 213900,00руб.; 04.07.11р. перераховано 103500,00руб., товар відвантажено на суму 217350,00руб. Таким чином сума недопоставленого відповідачем товару склала 152250,00руб., що за його даними еквівалентно 37453,50грн.
У зв'язку із вказаним, 15.12.11р. відповідачу було направлено претензію №417, згідно якої товариство просило на протязі 3-х банківських днів перерахувати на розрахунковий рахунок грошові кошти в сумі 152250,00руб., яка залишена без відповіді та задоволення.
Оскільки станом на 21.06.12р. кошти відповідачем не повернуто, товар не поставлений, посилаючись на пункт 10.2 Контракту, яким передбачено, що спори, не врегульовані шляхом переговорів, розглядаються в господарському суді, із застосуванням законодавства за місцем укладення Контракту, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При цьому, посилаючись на ст. 549 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача 24763,51руб. пені, що за його даними еквівалентно 6091,82грн. Згідно письмового пояснення від 14.09.12р. (а.с.85) та в усному порядку в судовому засіданні представник позивача пояснила, що пеню нараховано згідно п. 8.1 Контракту.
Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються саме на укладеному між сторонами Контракті №3/11 з Додатками та додатковими угодами до нього, який за своєю правовою природою є договором поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Зокрема, за ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач перерахував на рахунок відповідача 1550900,00рос.руб., як передоплату за щебінь по Контракту №3/11 від 18.01.11р. (а.с. 33-37), однак відповідач поставив щебінь лише на суму 1398650,00руб. (а.с. 44-47).
Таким чином, сума недопоставленої продукції склала 152250,00руб. Згідно пояснень представника позивача та наданих до справи документів, вказана недопоставка відбулася по передоплатах, проведених позивачем 18.05.11р. та 04.07.11р.
У відповідності до п. 4.3. Контракту (в редакції Додаткової угоди №11 від 08.05.12р.), у разі невиконання продавцем обов'язків по даному Контракту вся сума сплаченого авансу повертається покупцю в строк не більше 390 днів з дати зарахування коштів на рахунок продавця (а.с. 28).
З наявних у справі документів (а.с. 140-147) вбачається, що кошти в сумі 480000,00грн., сплачені позивачем як передоплата за щебінь по Контракту №3/11 від 18.01.11р., згідно платіжного доручення №93 від 18.05.11р., були зараховані на рахунок відповідача 19.05.11р.; кошти в сумі 103500,00грн., сплачені згідно платіжного доручення №136 від 04.07.11р. - 05.07.11р.
Оскільки станом на дату звернення позивача до суду минуло більше 390 днів з дати зарахування коштів на рахунок відповідача, а останній суму сплаченого авансу в розмірі 152250,00руб. не повернув, позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача 152250,00руб. Слід зазначити, що вказану суму заборгованості відповідач підтвердив у підписаному сторонами акті звірки розрахунків станом на 14.09.12р. (а.с.87).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
При цьому, слід зазначити, що у відповідності до ч.ч.1,2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За п.1 ч.1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
Виходячи з вищенаведеного та здійснивши перерахунок заборгованості відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, виходячи з дати, зазначеної на конверті, у якому надійшли позовні матеріали до суду - 01.08.12р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Що стосується заявленої позивачем пені в сумі 177013,51руб. (а.с. 6), слід зазначити наступне.
Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 8.1. Договору сторони визначили, що за порушення строків поставки товару при умові своєчасної оплати покупець вправі вимагати від продавця сплати пені в розмірі 0,1% від суми поставки за кожен день прострочки товару, але не більше 5% від суми поставки.
Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на вказані норми, у зв'язку з тим, що Контрактом №3/11 від 18.01.11р. не передбачено період нарахування пені, останню слід нараховувати в межах шестимісячного строку.
З розрахунку позивача вбачається, що пеня останнім нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.06.11р. по 21.06.12р., тобто, за більший період, ніж встановлено п. 6 ст. 232 ГК України, при цьому нарахування здійснено на вартість недопоставки, визначеної в російських рублях, що суперечить приписам законодавства України.
Так, у відповідності до п.п.1.1 п.1 Постанови Правління НБУ від 18.08.2004 N 389 "Про затвердження Положення про процентну політику Національного банку України", облікова ставка Національного банку - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період, і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.
При цьому, з п.п 3.2 п.3 вказаної Постанови вбачається, що Національний банк під час визначення облікової ставки враховує фактори, які можуть вплинути на вартість коштів у національній валюті, - інфляційні або девальваційні очікування, процентні ставки рефінансування, які використовуються центральними банками країн, що мають тісні торговельно-економічні зв'язки з Україною тощо.
З огляду на викладене та враховуючи приписи ст. 533 ЦК України, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ підлягає нарахуванню на суму недопоставки, визначену у гривнях, за офіційним курсом російського рубля на дату виникнення прострочення поставки, оскільки інший порядок її визначення не встановлений сторонами у Договорі.
Враховуючи вищевказане, а також п.6.1 Контракту, здійснивши перерахунок пені в межах шестимісячного строку з дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд дійшов висновку, що правомірно нарахованою є пеня в сумі 3827,04грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Отже, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає задоволенню в частині стягнення 152250,00руб. основного боргу, що еквівалентно 37453,50грн., та в частині стягнення 3827,04грн. пені, що еквівалентно 15569,73 російських рублів. В частині стягнення 2264,78грн. пені слід відмовити.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
При цьому, враховуючи що при зверненні позивача до суду останнім було сплачено 1640,00грн. судового збору, замість 1609,50грн., керуючись п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", позивачу слід повернути з Державного бюджету України 30,50грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути зі Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (11555, Житомирська обл., Коростенський р-н., с. Поліське, код 01728946)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Траст" (125315, м. Москва, вул. Часова,28, корп.4, кім.1-3, код 7726287701):
- 37453,50грн. основного боргу, що еквівалентно 52250,00 російських рублів;
- 3827,04грн. пені, що еквівалентно 15569,73 російських рублів;
- 1524,66 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Лада-Траст" (125315, м. Москва, вул. Часова,28, корп.4, кім.1-3, код 7726287701) 30,50грн. судового збору, зайво сплаченого згідно квитанції №200120019 від 01.08.12р. на суму 710,00грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 08.10.12
Суддя Вельмакіна Т.М.
Віддрукувати: 1 - до справи;
2,3 - сторонам (рек. з пов. про вруч.).