04.10.2012Справа №5002-22/2769-2012
За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»
до відповідача Вілінської дільничної лікарні
про стягнення 5 233,76 грн.
Суддя Калініченко А.А.
представники:
від позивача - Міхадюк М.В., довіреність №410-Д від 10.07.2012, юрисконсульт,
від відповідача - не з'явився,
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Вілінської дільничної лікарні, в якій просить стягнути з Вілінської дільничної лікарні на користь позивача суму за перевищення договірної величини обсягу споживання електроенергії у розмірі 5233,76 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови укладеного між сторонами договору про поставку електричної енергії №63 від 31.03.2004 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків, у зв'язку з чим у Вілінської дільничної лікарні виникла заборгованість.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Згідно договору №63 від 31.03.2004 про постачання електричної енергії, укладеного між позивачем та Вілінською дільничною лікарнею, останній, будучи споживачем електричної енергії, зобов'язався щомісяця, своєчасно проводити розрахунки за електроенергію, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами договору і додатків до договору, які є його невід'ємними частинами.
Відповідно до умов п. 2 Договору сторони взяли на себе зобов'язання керуватися Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.
Так, відповідно до пункту 4.4. ПКЕЕ, пункту 6 додатка 4.2. до договору споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою про коригування договірної величини споживання електроенергії, після чого постачальник електричної енергії протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви розглядає його.
Відповідно до підпункту 2 пункту 10.2. ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також оплачувати інші платежі, згідно умов договору та розрахунків, виставлених на підставі актів про порушення ПКЕЕ та умов договору.
Відповідно до додатку № 1 до договору №63 від 31.03.2004, який є невід'ємною частиною договору, відповідач узгодив з позивачем щомісячні межі граничної величини (обсягу) споживання електроенергії на 2012 рік відповідно до розрахункових періодів, а саме: 17000 кВтч за період - травень 2012 року.
Але, за результатами розрахункового періоду з 08.04.2012 по 08.05.2012 було встановлено, що споживачем допущено перевищення заявленого обсягу споживання електричної енергії, про що складено акт про перевищення договірної величини обсягу споживання електроенергії.
Так, замість заявлених 17000 кВтч відповідачем фактично спожито 22600 кВтч, отже величина перевищення складає 5600 кВтч на суму 5233,76 грн.
Договором про постачання електричної енергії №63 від 31.03.2004, п. 6 додатку №4.2. до договору, передбачений обов'язок споживача оплачувати перевищення договірної величини споживання електроенергії (п. 4.2.2).
Про наявну заборгованість з перевищення договірної величини споживання електроенергії відповідач був повідомлений 08.05.2012 шляхом отримання рахунку №63/66/0512Л1 від 08.05.2012 на оплату перевищення ліміту споживання, акту про перевищення граничної величини споживання, про що у відповідних документах є підпис представника відповідача.
Пунктом 2 додатку № 4.2. до договору №63 від 31.03.2004, встановлено, що розрахунковою датою (день, коли споживач надає акт про об'єми переданою споживачеві (спожитою споживачем) електричної енергії) встановлено 8 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 8 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Відповідно до пункту 6.13. ПКЕЕ у передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії.
Згідно з пунктом 6.41 ПКЕЕ перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.
Отже, при визначенні перевищення лімітів споживання, використовуються дані на кінець розрахункового періоду, тобто станом на 8 число наступного місяця.
Вказана позиція відображена в постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 у справі № 5002-33/4399-2011.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту статтей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 5233,76 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору підлягає покладанню на відповідача.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 09 жовтня 2012 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Вілінської дільничної лікарні на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» суму за перевищення договірної величини обсягу споживання електроенергії у розмірі 5233,76 грн.
3.Вілінської дільничної лікарні на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» 1609,50 грн судового збору.
4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.А. Калініченко