"02" жовтня 2012 р. Справа № 22/46
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. -головуючого,
Кочерової Н.О.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 липня 2012 року
у справі № 22/46
господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"
про стягнення заборгованості в сумі 638641,20 грн.
за участю представників
позивача -Загура А.В.
відповідача -Белов О.В.
третьої особи -не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю „Інженерно-будівельна компанія „Малахіт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполіс ДКС" про стягнення з відповідача на користь позивача 638641,20 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01 квітня 2011 року (суддя Самсін Р.І.) у справі №22/46, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 липня 2012 року (судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Мальченко А.О.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерно-будівельна компанія „Малахіт" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ „Мегаполіс ДКС" на користь ТОВ „ІБК „Малахіт" 638641,20 грн. основного боргу та судові витрати.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2011р. скасувати та припинити провадження у справі №22/46.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.12.2008 р. між ТОВ „Мегаполіс ДКС", як замовником, ТОВ „Фундамент", -як генеральним підрядником та ТОВ „Інженерно-будівельна компанія „Малахіт", як підрядником укладено договір підряду на виконання робіт на об'єкті: житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: проспект П.Григоренка 23 у м. Києві № 08-12/08, предмет якого погоджений у розділі 1 договору.
Згідно з п. 3.1 договору, орієнтовна загальна вартість робіт за договором (примірна договірна ціна) складає 1 570 000 грн.; загальна вартість робіт за договором уточнюється сторонами перед здійсненням остаточного розрахунку на підставі всіх підписаних сторонами (після належного і якісного виконання підрядником всього обсягу робіт за договором) актів виконаних підрядних робіт.
У додатку № 2 до договору сторони погодили умови виконання підрядником робіт першого етапу, загальна орієнтовна вартість яких складає 560 000 грн. (п.4), остаточний розрахунок із підрядником здійснюється замовником в строк п'яти робочих днів з дня підписання всіма сторонами акту підрядних робіт першого етапу, на підставі даних зазначеного акту (п. 6).
Предметом спору у даній справі є позовні вимоги ТОВ "ІБК "Малахіт" про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи на підставі договору №08-12/08.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 1 ст.837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У пункті 12.1. договору підряду сторони погодили, що передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником та генпідрядником оформлюється щомісячними актами виконаних підрядних робіт (форми №КБ-2в та №КБ-3), які надаються підрядником на підписання замовнику та генпідряднику до 25 числа звітного місяця.
Відповідно до п.12.2. замовник зобов'язався протягом п'яти робочих днів з дня одержання Акту виконаних підрядних робіт поточного місяця (форми №КБ-2 і №КБ-3) підписати Акт або надати Підряднику у цей же строк письмову мотивовану відмову від прийняття виконаних підрядником робіт. За умови ненадання замовником підряднику підписаного Акту виконаних підрядних робіт або обгрунтованої відмови від підписання Акту виконання підрядних робіт в зазначений у цьому пункті строк, роботи вважаються прийнятими замовником і підлягають оплаті згідно положень договору (із врахуванням умов п.3.2. Договору).
У пункті 12.4. сторони погодили, що здача-приймання всього обсягу виконаних робіт за договором відбувається між сторонами одночасно зі здачею-прийманням останнього етапу робіт за договором по Акту виконаних підрядних робіт.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку, що виконання позивачем зобов'язань за договором №08-12/08 від 08.12.2008р. підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за січень 2009 року №№ 1, 2, 3, за лютий 2009 року №№ 1, 2, 3 (підписані 12.03.2009 року), за травень 2009 року №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 (підписані 17.06.2009 року), за червень 2009 року № 1 (підписаний 10.08.2009 року), за березень 2009 року №1, за червень 2010 року № 2, за липень 2010 року № 3 (підписаний 30.07.2010 року), за липень 2010 року № 3 (підписаний 31.08.2010 року); довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 12.02.2009 року за січень 2009 року на суму 174 788 грн. 28 коп., від 12.03.2009 року за лютий 2009 року на суму 168 505 грн. 15 коп., від 17.06.2009 року за травень 2009 року на суму 718 652 грн. 24 коп., від 10.08.2009 року за червень 2009 року на суму 166 388 грн. 40 коп., від 02.10.2010 року за березень 2010 року на суму 107 107 грн. 03 коп., від 30.06.2010 року за червень 2010 року на суму 60 826 грн. 90 коп., від 30.07.2010 року за липень 2010 року на суму 26 497 грн. 02 коп., від 31.08.2010 року за серпень 2010 року на суму 16 317 грн. 28 коп., які підписані сторонами, скріплені печатками підприємств, залучені до матеріалів справи у належним чином засвідчених копіях.
Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи з огляду на наступне.
Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" №554 від 04.12.2009р. затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", а також запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.
Положеннями чинного в Україні законодавства встановлено, що обов'язковими реквізитами примірної форми №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" є найменування робіт і витрат, обгрунтування (шифр і № позиції нормативу), одиниця виміру, кількість, поточна ціна одиниці виміру, що включає в себе заробітну плату та експлуатацію машин та механізмів, сума виконаних робіт у грн., а також витрати праці робітників будівельників на обсяг робіт (люд.-год.) та витрати праці робітників, що обслуговують машини, на обсяг робіт (люд.-год.).
При цьому, як зазначалось вище, у п.12.2. сторони також погодили, що передача-приймання виконаних підрядних робіт здійснюється шляхом підписання відповідних актів форми №КБ-2в та №КБ-3. Проте зі змісту наявних у матеріалах справи актів виконаних робіт вбачається, що їх форма встановленим вимогам закону не відповідає, а відтак, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити та встановити чи є підписані сторонами акти виконаних робіт належними та допустимими доказами виконання ТОВ "ІБК Малахіт" зобов'язань за договором підряду №08-12/08 та чи настав обов'язок з оплати у ТОВ "Мегаполіс ДКС" за прийняті роботи відповідно до цих актів.
Крім того, не знаходять свого підтвердження висновки судів про обов'язок відповідача оплатити прийняті роботи виконані позивачем за договором №08-12/08 у січні 2009 року, березні 2010 року та червні 2010 року. Оскільки зі змісту наявних у матеріалах справи актів вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв виконані підрядні роботи за договором №09-12/08 від 08.12.2008 р. та №17 від 10 лютого 2010 року відповідно, натомість договір, невиконання зобов'язань за яким стало підставою для виникнення спору у даній справі, укладений 08.12.2008р. за №08-12/08.
Відповідно до п.13.1. Договору підряду №08-12/08 підрядник гарантує якість виконаних робіт протягом гарантійного строку, визначеного законодавством України, державними будівельними нормами України та іншими відповідними державними актами. Перебіг гарантійного строку починається з дня підписання сторонами всіх актів виконаних робіт підрядних робіт за договором. У матеріалах справи наявний дефектний акт №1 від 10.03.2011р., зі змісту якого вбачається, що після виконання підрядних робіт за договором, зокрема, облицювання балконів алюмінієвими рейками торгової марки "Аллюкс" між вісями Ж-М та 22-21, замовником було виявлено ряд дефектів виконаних робіт. Натомість, положеннями п.12.3. договору сторони погодили, що у разі виявлення замовником або генпідрядником недоліків або дефектів в результатах виконаних робіт протягом гарантійного строку, підрядник зобов'язаний в найкоротші строки усунути виявлені Замовником або генпідрядником недоліки.
Проте судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки зазначеним обставинам та не встановлено чи виникли зазначені в акті недоліки під час гарантійного строку та чи зобов'язаний підрядник їх усувати.
Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 липня 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 01 квітня 2011 року скасувати.
3. Справу №22/46 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя І. А. Плюшко
Судді Н. О. Кочерова
С. С. Самусенко