02.10.2012Справа №5002-34/2976-2012
за позовом Приватного підприємства "Олєгор"
до відповідача фізичної особи-підприємця Карнішаускайте Ірини Вінцентасівни
про стягнення 34 665,58 грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
від позивача - Брюховецький В.А. за довіреністю від 03.03.2012 №1, Шатунов С.В. за довіреністю від 03.03.2012 №2;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Приватне підприємство "Олєгор" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця Карнішаускайте Ірини Вінцентасівни 34 665,58грн., у т.ч. 27 057,21грн. основної заборгованості, 2 668,39 грн. пені, 4 441,70 грн. штрафних санкцій, 529,28 грн. процентів.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань, взятих на себе за умовами договору поставки №П-18 від 01.11.2011, в частині оплати за поставлений товар у строк, встановлений таким договором (а.с.2-4).
Відповідач у справі - фізична особа-підприємець Карнішаускайте Ірина Вінцентасівна відзиву на позов суду не надала; повноважний представник відповідача вдруге в судове засідання не з'явився; про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Розгляд справи здійснювався за відсутності представника відповідача, його відзиву, за наявними у справі документами і матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, враховуючи, що:
- з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи направлені відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14608110 від 05.09.2012 (а. с. 41-42);
- отримання відповідачем копії ухвали про порушення провадження у справі підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 53); факт відправлення копії ухвали про відкладення розгляду справи - копією списку згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (а.с. 54);
- матеріалів справи достатньо для розгляду заявлених вимог.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.11.2012 між сторонами у справі укладено договір № П-18 (а.с. 10-12, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору, позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання передати в узгоджені строки у власність відповідача (покупця) нафтопродукти (далі - товар), найменування, кількість та ціна яких зазначається у накладних документах на товар, які формуються у кожну окрему партію товару, що поставляється в рамках договору, а також є невід'ємною частиною такого договору, а покупець прийняти та оплатити вказаний товар (п. 1.1 договору).
Договором встановлено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 (п. 6.1. договору).
Відповідно до п. 1.4. договору загальна вартість товару, що поставляється за договором, визначається згідно накладним документам.
Згідно п. 2.1. договору товар поставляється узгодженими партіями, у відповідності з усними заявками покупця на поставку тієї чи іншої партії товару. Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі), які підписані представниками обох сторін.
Як встановлено судом, позивач у період з 22.11.2011 по 28.12.2011 поставив відповідачу товар відповідно до умов вказаного договору на загальну суму 98342,58 грн., що підтверджується відповідними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи (а. с. 20-24).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3.1. договору оплата товару здійснюється на 7 день після отримання товару.
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати переданого товару виконані лише частково; заборгованість за товар, переданий відповідно до вищевказаних накладних, на момент розгляду справи складає 27057,21 грн.
Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про наявність заборгованості за поставлений товар у вказаній сумі.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з оплати переданого товару, хоча строк виконання відповідного зобов'язання, встановлений умовами договору, на момент звернення до суду з відповідним позовом вже пройшов, допустив порушення зобов'язання.
Враховуючи зазначене, вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 27057,21 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.1. договору у випадку несвоєчасної оплати вартості поставленого товару покупець, серед іншого, оплачує процент річних в розмірі 25%, від суми не оплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, за повний період прострочення платежу.
Таким чином, сторонами змінено розмір процентів річних, встановлений ч.2 ст. 625 ЦК України.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги в частині стягнення 25% річних є обґрунтованими. При цьому, суд не погоджується з розрахунком суми процентів річних, наданого позивачем.
Так, згідно розрахунку доданого до позовної заяви (а.с. 31) нарахування процентів здійснювалося позивачем за період з 04.01.2012 по 28.08.2012. Однак, беручі до уваги, що останню партію товару, згідно видаткової накладної № 132 передано відповідачу 28.12.2011, а оплата товару здійснюється на 7 день після отримання товару, то відповідач мав оплатити товар до 04.01.2012 включно. Таким чином, нарахування процентів, враховуючи приписи ст. 253 ЦК України, повинно здійснюватися з 05.01.2012.
Так, за розрахунком суду, розмір 25% річних за період з 05.01.2012 по 28.08.2012 складає: 4392,16 грн. Таким чином, відповідні вимоги про стягнення 25 процентів річних підлягають задоволенню у розмірі 4392,16 грн., а в частині стягнення 18,54 грн. - 25% річних слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення 3% річних суд зазначає наступне. Враховуючи те, що сторонами відповідно до п. 4.1. договору змінено розмір процентів річних до 25%, вимоги позивача про стягнення 529,28 грн. - 3% річних є необгрунтованими та такими, що не підлягають зхадоволенню.
В силу ч. ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
В силу п. 4.1. договору, сторонами встановлена відповідальність за порушення строків оплати у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день такого прострочення.
Позивач правильно, керуючись ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розраховував розмір пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.
Втім, розрахунок пені здійснювався позивачем без урахування обмеження, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, за розрахунком суду, враховуючи зазначене обмеження строку нарахування пені, розмір пені складає 1813,83 грн. Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1813,83 грн., а в частині стягнення 854,56 грн. пені слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 1544,32 грн.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення; повне рішення складено 08.10.2012.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Карнішаускайте Ірини Вінцентасівни на користь Приватного підприємства «Олеєгор» 27 057,21грн. основної заборгованості, 1813,83грн. пені, 4 392,16грн. - 25% річних, а також 1 544,32грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату позову судовим збором.
3. В частині стягнення 854,56грн. пені, 18,54грн. -25% річних та 529,28грн. - 3% річних у задоволенні позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Р. Ейвазова