"04" жовтня 2012 р. Справа № 3/28/5022-322/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,
касаційну скаргуПриватного підприємства "СК Захід"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.07.12
у справі№3/28/5022-322/2012
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон"
доПриватного підприємства "СК Захід"
простягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "СК Захід" 80048,68 грн. боргу, 4681,92 грн. пені, 906,18 грн. -3% річних, 500,23 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати повної вартості поставленого товару за договором від 31.01.11 та посилався на приписи статей 526, 530, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.06.12 (суддя Турецький І.М.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 80048,68 грн. боргу, 4681,92 грн. пені, 906,18 грн. -3% річних, 500,23 грн. інфляційних втрат. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з наявності між сторонами у справі договірних відносин та доведеності факту несплати відповідачем повної вартості отриманого за спірним договором товару. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 203, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 611, 629, 625, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.12 (судді: Кузь В.Л., Юркевич М.В., Желік М.Б.) перевірене рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Приватне підприємство "СК Захід", яке просить судові акти у справі скасувати в частині стягнення з відповідача 4681,92 грн. пені, 500,23 грн. інфляційних втрат і 906,18 грн. -3% річних та в цій частині у позові відмовити. На думку скаржника, судами порушені приписи статей 530, 548, 638 Цивільного кодексу України, статей 180, 181 Господарського кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство посилається на те, що спірний договір є неукладеним через недосягнення сторонами згоди стосовно його усіх істотних умов, а відтак відсутні підстави для стягнення пені поза договором. Водночас скаржник вважає неправомірним і здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційних.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.01.11 між Приватним підприємством "СК Захід" - покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" - постачальником було укладено договір №3/01/1 на поставку товарів. За умовами цього договору постачальник зобов'язався поставляти товар разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець, в свою чергу, прийняти товар та оплатити його вартість. Відповідно до пункту 1.2 договору асортимент та кількість товару визначаються сторонами на кожну партію окремо. Термін поставки складає 7 календарних днів від дати подання замовлення. Документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію товару є погоджене постачальником замовлення покупця, що надсилається постачальнику факсовим повідомленням, телефонограмою чи будь-яким іншим зручним для сторін способом. Згідно з пунктом 2.1 договору ціна товару, що постачається, зазначається у специфікації до даного договору. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата товару проводиться на умовах: відтермінування платежу 30 календарних днів з дня отримання товару на склад. Зобов'язання покупця зі сплати вартості отриманого товару вважаються виконаними з моменту списання коштів з поточного рахунку покупця (пункти 2.4, 2.5 договору). Пунктом 7.5 договору сторони обумовили, що у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої поставки за кожен день прострочення. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.11; остаточне припинення договору можливе лише після повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 9.1 договору). Господарськими судами установлено, що на виконання умов спірного договору ПП "СК Захід" направило ТОВ "Луцьккартон" замовлення від 13.09.11, від 10.10.11 на поставку картонної продукції (картонні кутники та гофроящики). При цьому, сторонами були погоджені асортимент та ціни на спірну продукцію. Господарськими судами попередніх інстанцій в ході розгляду спору також установлено, що позивач на підставі договору та замовлень, за видатковими накладними: № РН-00309 від 04.10.11, № РН-00324 від 27.10.11 (скріпленими печаткам та підписами обох сторін) поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 82 831,88 грн. Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, а відтак його борг становить 80048,68 грн. Позивач звертався до відповідача з вимогами про сплату вартості отриманої продукції, які останнім були залишені без задоволення. Як убачається з матеріалів, справи предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" про стягнення з Приватного підприємства "СК Захід" 80048,68 грн. боргу, 4681,92 грн. пені, 906,18 грн. -3% річних, 500,23 грн. інфляційних втрат. Ухвалюючи рушення у справі господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржником оскаржуються судові акти у справі лише в частині стягнення з відповідача 4681,92 грн. пені, 500,23 грн. інфляційних втрат і 906,18 грн. -3% річних. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Статтею 202 цього ж Кодексу унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Суди установили, що між сторонами у справі виникли правовідносини, котрі за своєю правовою природою є правовідносинами з поставки. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, установив, що відповідач, як-то передбачено спірним договором, направив позивачеві замовлення на поставку картонної продукції, із зазначенням її ціни, кількості та асортименту. Сторони, як установили суди, погодили асортимент, ціну та кількість спірної продукції. Установлено судами і те, що позивач на виконання умов спірного договору поставив відповідачеві за видатковими накладними (підписаними сторонами і скріпленими їх печатками, в яких містяться посилання на договір №3/01/1 від 03.01.11) картонні кутники та гофроящики. Спірну продукцію відповідач отримав, проте розрахувався за неї лише частково, а відтак, сума його боргу становить 80048,68 грн. (що, між іншим, ним не заперечується). Як вже зазначалося відповідач не погоджується із стягненням з нього пені, річних і інфляційних втрат. Господарськими судами установлено, з підтвердженням матеріалами справи, факт прострочення відповідачем оплати отриманої за договором №3/01/1 від 03.01.11 картонної продукції. Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до приписів частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Судами установлено, що умовами спірного договору (пункт 7.5) сторони узгодили сплату пені за прострочення оплати продукції. Враховуючи установлений судами факт прострочення відповідачем оплати отриманої за спірним договором картонної продукції, колегія суддів визнає підставним стягнення з відповідача 4681,92 грн. пені, 500,23 грн. інфляційних втрат та 906,18 грн. - 3% річних. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про неукладення спірного договору не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки він був предметом розгляду апеляційним господарським судом і обґрунтовано відхилений ним, тобто був встановлений факт його укладення. Інші доводи касаційної скарги також визнаються неспроможними та не спростовують установленого судами. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.12 у справі №3/28/5022-322/2012 залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного підприємства "СК Захід" - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець