02.10.2012Справа №5002-12/2390-2012
за позовом Приватного підприємства "Клінічна лікарня", м. Сімферополь
до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міського клінічного пологового будинку №2 управління охорони здоров'я, м. Сімферополь
За участю прокуратури Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь
про визнання договору подовженим
Суддя Іллічов М.М.
Від позивача - Комедова О.М., довіреність № б/н від 22.06.12, представник;
Від відповідача - Манжулі А.М., довіреність № 841/40/01 від 14.08.12, начальник відділу правового забезпечення;
Від прокуратури - Коноваленко А.В., за посвідченням № 12143, прокурор відділу прокуратури;
Від міського клінічного пологового будинку №2 - Мельниченко Т.М., довіреність № 1178 від 26.07.12, юрисконсульт
СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Клінічна лікарня" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про визнання договору оренди від 18.04.2009, укладеного між сторонами, подовженим.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2012 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача балансоутримувача майна - Міський клінічний пологовий будинок №2 управління охорони здоров'я.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.04.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди приміщень площею 44 кв. м.. розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Б. Хмельницького, 16, баласноутримувач вказаного приміщення є Міській клінічний пологовий будинок №2. Вказаний договір укладено строком на два роки до 17.03.2012. Проте, відповідач листом від 16.03.2012 повідомив позивача про відмову в продовженні строку договору оренди та вимагав повернути орендоване майно Також у своїй позовній заяві позивач зазначає, що у продовж усього строку дії договору він сумлінно виконував його умови, у тому числі своєчасно сплачував орендну плату, у зв'язку із чим вважає, що має переважне право на продовження терміну дії договору оренди Представником позивача була надана заява про зміну підстав позовних вимог від 27.07.2012.
Судом прийнято заяву позивача про зміну підстав позову.
01 серпня 2012 року до Господарського суду Автономної Республіки Крим надійшло повідомлення від заступника прокуратура Автономної Республіки Крим про вступ прокурора у справу №5002-12/2390-2012, оскільки даний спір суттєво зачіпає інтереси держави у сфері власності, а спірне майно є предметом розгляду у справі за позовом прокурора Київського району у м. Сімферополя в інтересах Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради до Приватного підприємства «Клінічна лікарня» про повернення майна.
Представник позивача позовні вимоги у судовому засіданні підтримав у повному обсязі.
Відповідач з позивними вимогами не згоден з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 27.07.2012 вих. № 3776/40/01, зокрема через обрання позивачем неналежного способу захисту прав, непередбаченого ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судовому засіданні, підтримав доводи відповідача.
Щодо клопотання позивача вих.. №13/09 від 13.09.2012 про зупинення провадження у справі до вирішення по суті справи №2-а-/122/422/2012 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Клінічна лікарня» до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про визнання протиправними дій щодо відмови у подовженні строку дії договорів оренди, суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки розгляд адміністративної справи не перешкоджає розгляду по суті господарської справи, матеріали справи №5002-12/2390-2012 містять всі необхідні докази для її розгляду по суті.
Строк розгляду справи продовжувався відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України на п'ятнадцять днів, до 02 жовтня 2012 року.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, суд
18 квітня 2009 року між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством «Клінічна лікарня» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень по вул. Б. Хмельницького, 16/6, які належать до комунальної власності м. Сімферополя (аркуш справи 27-30).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Орендодавець, на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 17.04.2009 №958, протоколу №36 засідання конкурсної комісії від 27.03.2009, передає. а Орендар приймає в термінове платне користування (оренду) нежитлові приміщення загальною площею 44 кв. м. ( 1-й поверх), яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Богдана Хмельницького,16/6, яке знаходиться на балансі міського клінічного пологового будинку №2 управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради, вартість яких визначена відповідно незалежної оцінки від 31.03.2009 та складає 148000 грн. без урахування ПДВ.
На підставі акту прийому - передачі від 18.04.2009, позивачу були передані в оренду нежитлові приміщення. які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Б. Хмельницького, 16/6 (аркуш справи 32).
Відповідно до пункту 10.1., дійсний договір укладено строком на два роки 11 місяців, якій діє з 18.04.2009 по 17.03.2012.
Пунктом 10.07. Договору передбачено, що дія дійсного договору припиняється в результаті спливу строку на який він був укладений.
Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення терміну, на який він був укладений.
Позивач заявою від 10.02.2012 вих. №46 звернувся до відповідача щодо продовження строку дії договору на один рік.
Листом від 16.03.2012 відповідач повідомив позивача про відмову в продовженні дії договору оренди нежитлових приміщень загальною площею 44,0кв.м. по вул. Б. Хмельницького, 16/6 та повідомив щодо необхідності звільнення вказаного приміщення та передання його по акту прийому - передачі балансоутримувачу (аркуш справи 40).
Позивач вважає дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать нормам Закону, оскільки позивач як орендар належним чином виконував свої обов'язки, у зв'язку з чим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з відповідним позовом.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на таких підставах.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до пункту 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Нормою частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 631 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди майна, цим законом та іншими нормативно-правовими актами.
Нормами пункту 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найма, то при відсутності заперечень наймодавця у продовж одного місяця, договір вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений у договорі. Серед способів захисту прав чи інтересів осіб, визначених у ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, не передбачено такого способу, як визнання строку дії договору продовженим, тож позивач, посилаючись на положення нормативних актів, які, на його думку, наділяють його правом на продовження користування об'єктом оренди за спірним договором оренди, реалізував свій намір захистити це право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України.
Слід зазначити, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
По суті, така позовна вимога носить декларативний характер, оскільки в майбутньому не може бути виконана шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбутись шляхом спонукання особи визнати певні обставини або не вчинювати певних дій, що фактично лежить в площині її особистого волевиявлення.
В разі якщо позивач вважає, що договір є продовженим, то це є юридичний факт, який підлягає встановленню за умови наявності спорів, які ініціюються у зв'язку з невизнанням відповідачем цього факту, наприклад, при розрахунках по умовам такого договору або про усунення перешкод у користуванні майном.
Визнання договору продовженим, по суті, є встановленням юридичного факту.
Такий спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, при тому що в господарському процесі справи розглядаються виключно у позовному провадженні.
Наслідком того, що позивач невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права має бути відмова у позові.
Згідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повне рішення складено 08 жовтня 2012 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Суддя М.М. Іллічов