"19" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/88765/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.
Бившевої Л.І.
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2010 р.
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р.
у справі № 2а-12539/10/7/0170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-СЕРВІС-ТЕРМІНАЛ»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-СЕРВІС-ТЕРМІНАЛ»(надалі позивач, ТОВ «ПРОМ-СЕРВІС-ТЕРМІНАЛ») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі (надалі відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі) про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0001814102/0 від 24.09.2010 р.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2010 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі форми «Р»№ 0001814102/0 від 24.09.2010 р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ПРОМ-СЕРВІС-ТЕРМІНАЛ» 3,40 грн. судового збору.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі 15.09.2010 р. провела перевірку позивача з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ЮБП-ОІЛ»за період з 01.05.2010 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої 15.09.2010 р. складено акт № 307/41-02/33071230.
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість за травень червень 2010 р. на 423 980,00 грн., у тому числі у травні 2010 р. на 79 380,00 грн., у червні 2010 р. на 344 600,00 грн.
24.09.2010 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0001814102/0, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 559 112,00 грн., у тому числі 423 980,00 -основний платіж та 135 132,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Постановляючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач правомірно здійснював формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які засвідчили факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Колегія суддів погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у травні 2010 р. ТОВ «ПРОМ-СЕРВІС-ТЕРМІНАЛ»отримало від постачальника нафтопродуктів - ТОВ «ЮБП-ОІЛ»податкову накладну від 08.05.2010 р. за № 105 на суму 499 090,09 грн., у тому числі ПДВ -83 181,68 грн.; у червні 2010 р. ТОВ «ПРОМ-СЕРВІС-ТЕРМІНАЛ»отримало від того ж постачальника нафтопродуктів ще дві податкові накладні від 03.06.2010 р. за № 145 на суму 1 140 151,37 грн., у тому числі ПДВ -190 025,23 грн. та від 28.06.2010 р. за № 174 на суму 927 446,21 грн., у тому числі ПДВ -154 574,37 грн.
10.11.2009 р. між позивачем та ООО «ЮБП ОЙЛ» укладено Генеральний Договір постачання нафтопродуктів № 09/322 та додаткові угоди до нього. Предметом вказаного договору є купівля-продаж нафтопродуктів. Позивачем проведені розрахунки з контрагентом.
Факт укладення договору підтверджується: карткою взаєморозрахунків за травень 2010 року, актом прийому-передачі нафтопродуктів, рахунком фактурою від 11.05.2010 р., випискою з банку за 11.05.2010 р., реєстром отриманих податкових накладних за травень 2010 року, карткою взаєморозрахунків за червень 2010 року; актом прийому-передачі нафтопродуктів від 03.06.2010 р., залізничними вантажними накладними; актом прийому-передачі нафтопродуктів від 26.06.2010 р., актом прийому-передачі нафтопродуктів від 28.06.2010 р., рахунком фактурою від 03.06.2010 р., податковою накладною № 174 від 28.06.2010 р., податковою накладною № 145 від 03.06.2010 р., випискою банку за 07.06.2010 р., випискою банку за 09.06.2010 р. випискою банку за 23.06.2010 р.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно здійснив формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати відповідні суми до податкового кредиту.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які вважають безпідставними доводи податкового органу про недійсність вище згаданих правочинів у силу укладення їх без мети реального настання правових наслідків, оскільки такі доводи не підтверджуються жодним належним доказом.
Отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 559 112,00 грн., є протиправним.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі у справі № 2а-12539/10/7/0170 залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис) Бившева Л.І.
(підпис)Шипуліна Т.М.