"04" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/66787/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Сіроша М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради на постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 13 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої суми допомоги до 5 травня,
У липні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої суми допомоги до 5 травня за 2004-2008 рік у сумі 12692 грн.
Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 13 листопада 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_4 разової грошової допомоги в розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради нарахувати та сплатити ОСОБА_4 недоплачену суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік, у розмірі 2920,48 грн., за 2008 рік у розмірі 3494,56 грн., всього 6415,04 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради залишено без задоволення, постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 13 листопада 2008 року без змін.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом війни 2 групи. Відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня має право на одержання разової грошової допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
У 2007 році позивач, як інвалід 2 групи, отримав -360 грн., у 2008 році -400 грн. щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, тобто у меншому розмірі, ніж це передбачено зазначеним Законом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Конституційний Суд України рішеннями від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та Закону № 107-VI , зокрема щодо зменшення розміру грошової допомоги відповідно.
Однак, з такими висновками судів погодитись не можна.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року.
Статтею 13 цього Закону передбачено, що інвалідам війни 2 групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Законами України про Державний бюджет України встановлювався на відповідний рік розмір щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України 2007 рік", яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справі №10-рп, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2008 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, зазначені положення законів № 489-V та № 107-VI втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 тобто з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідно, тоді як виплата грошової допомоги позивачу здійснювалася в періоди, коли ці норми законів були чинними.
Рішення Конституційного суду України не мають зворотної дії в часі і у суб'єкта владних повноважень після їх прийняття не виникло додаткових зобов'язань по перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня.
Таким чином, виплативши позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2007-2008 роки у розмірі, відповідно до законів № 489-V та 107-VI відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
Крім цього, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави і для задоволення позовних вимог в частині виплати недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004-2006 роки, оскільки при проведенні виплати такої допомоги застосуванню підлягали розміри, встановлені законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Ці Закони були прийняті пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та були чинними на період проведення спірних виплат.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення суду першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради задовольнити.
Постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 13 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої суми допомоги до 5 травня за 2004-2008 роки відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
з оригіналом згідно
помічник судді А.О. Кулеша