Справа № 2514/3737/12 провадження № 33/2590/283/2012 Головуючий у 1 інстанції Діденко О.П.
Категорія - ч.4 ст.130 КУпАП
02 жовтня 2012 року місто Чернігів
Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області Лазоренко М.І., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2012 року,
Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2012 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не працюючого,
притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 130 КУпАП та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки.
Судом першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 02.07.2012 року об 11 годині 30 хвилин, вжив спиртні напої після дорожньо-транспортної пригоди, скоєної за його участю, до проведення медичного огляду, чим порушив п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин справи, просить скасувати постанову місцевого суду в частині накладення стягнення та призначити йому покарання у виді адміністративного арешту.
Вважає, що призначаючи стягнення, суд не в повній мірі з'ясував його особу, ставлення до скоєного - повне визнання ним вини та щире каяття, також те, що у нього на утриманні перебуває непрацездатний батько, який являється інвалідом 1 групи та потребує сторонньої допомоги, а також судом не враховано положення ст. 36 КУпАП при накладенні на нього стягнення та застосовано стягнення окремо за вчинені правопорушення.
Вказує, що позбавлення права керувати транспортним засобом негативно позначиться на сімейному бюджеті, оскільки це є єдиними джерелом його доходу, через певні вади здоров'я він ніде не працює.
Також апелянт просить поновити йому строк на оскарження, оскільки ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 20.08.2012 року йому відмовлено в прийнятті апеляційної скарги на вказану постанову через невідповідність її змісту вимогам закону, тому вважає, що строк на апеляційне оскарження він пропустив з поважних причин.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу, просив поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01.08.2012 року, призначити йому стягнення за ч. 4 ст. 130 КУпАП у виді адміністративного арешту.
Заслухавши апелянта, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апелянту слід поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду з наступних підстав.
Відповідно до ст.294 КУпАП, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, має право подати апеляційну скаргу на постанову судді протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Зважаючи, на те що апеляційна скарга ОСОБА_1 вперше була подана в установлений законом строк, але з порушенням вимог статті 294 КУпАП, внаслідок чого постановою апеляційного суду Чернігівської області від 20.08.2012 року йому було відмовлено в прийнятті скарги, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки причина його пропуску є поважною.
В іншій частині апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до вимог, передбачених статтями 245, 252, 280, 283 КУпАП, судом всебічно, повно й об'єктивно були з'ясовані обставини правопорушення.
Суд на підставі перевірки та належної оцінки зібраних по справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за зазначених у постанові обставинах.
Відповідно до пункту 2.10 «є» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі.
Адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП настає у разі вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин, що пом'якшують відповідальність, у розмірі мінімального стягнення санкції статті, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП у разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено. Згідно ст. 24 КУпАП, адміністративний арешт є більш тяжким видом адміністративного стягнення ніж позбавлення права керування транспортними засобами. За таких обставин доводи апелянта в цій частині не підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, двома постановами Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, із накладенням стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб, та за ч. 4 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Тобто, в даному випадку судом першої інстанції вірно застосовано дану норму закону та на ОСОБА_1 накладено стягнення за кожне правопорушення окремо, тому доводи апелянта про безпідставне не застосування ст. 36 КУпАП є безпідставними.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається.
За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2012 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернігівської області М. І. Лазоренко