вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
05 вересня 2012 р. (14 год. 14 хв.) Справа №2а-8955/12/0170/19
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устіновій І.В., представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Відділу Держкомзему у Чорноморському районі АР Крим
про спонукання до виконання певних дій.
Обставини справи: ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділу Держкомзему у Чорноморському районі АР Крим про зобов'язання відповідача видати державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,15 га по АДРЕСА_1, що посвідчує право власності позивача на 1/4 долю земельної ділянки загальною площею 0,15 га по АДРЕСА_1, призначеного для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також про зобов'язання відповідача видати державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0415 га по АДРЕСА_1, що посвідчує право власності позивача на 1/4 долю земельної ділянки загальною площею 0,0415 га по АДРЕСА_1, призначеного для ведення особистого селянського господарства.
Позовні вимоги ґрунтуються на Земельному кодексі України та мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідач, відмовляючи видати державний акт на право власності на земельну ділянку, що посвідчує право власності позивача на 1/4 долю земельної ділянки загальною площею 0,15 га по АДРЕСА_1, призначеного для будівництва та обслуговування житлового будинку, та відмовляючи видати державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0415 га по АДРЕСА_1, що посвідчує право власності позивача на 1/4 долю земельної ділянки загальною площею 0,0415 га по АДРЕСА_1, призначеного для ведення особистого селянського господарства, перешкоджає реалізації права власності позивача, у зміст якого входить володіння та розпорядження земельною ділянкою. Також позивач зазначає, що інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності є підзаконним нормативним актом та не може суперечити Земельному кодексу України в частині визначення документів, що засвідчують право власності на земельну ділянку.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позові, та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Свою правову позицію відповідач виклав у письмових запереченнях на позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову, а також розглядати справу за відсутності його представника.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами у відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
28.10.2009р. рішенням 54 сесії 5 скликання Чорноморського селищної ради АР Крим наданий дозвіл ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підготовку технічної документації по землеустрою, яка підтверджє розмір земельної ділянки орієнтованою площею 0,2049 га, в тому числі земельної ділянки площею 0,1499 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельної ділянки площею 0,050 га для ведення ОСГ по АДРЕСА_1, з подальшим наданням у власність.
Чорономорська селищна рада АР Крим 54 сесії 5 скликання своїм рішенням від 20.05.2012р. затвердила ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 технічну документацію по землеустрою, яка підтверджує розмір земельної ділянки та передала у спільну часткову власність земельну ділянку загальною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1.
25.04.2012р. рішенням 23 сесії 6 скликання Чорноморського селищної ради АР Крим затверджено технічну документацію по землеустрою, яка підтверджує розмір земельної ділянки та передано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у спільну часткову власність земельну ділянку загальною площею 0,0415 га для ведення особистого сільського господарства по АДРЕСА_1.
Для реалізації права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 зверталась до Відділу Держкомзему у Чорноморському районі АР Крим для оформлення державного акту за земельну ділянку.
В зв'язку з неотриманням державного акту на земельну ділянку, позивач з письмовою заявою 25.04.2012р. звернулась до відповідача, в якій просила письмово повідомити, з якої причини кожний з часткових власників земельної ділянки по АДРЕСА_1 не може отримати державний акт.
Вказана заява була отримана відповідачем, що підтверджується вхідним штампом останнього за № Ко-138 від. 24.05.2012р.
Згідно із листом Відділу Держкомзему у Чорноморському районі АР Крим, останній повідомив, що відповідно до п. 2.19 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою", затвердженої наказом Держакомітетзема України по земельним ресурсам від 22.06.2009 № 325, якщо земельна ділянка перебуває у спільній сумісній чи спільній частковій власності, державний акт видається особі, уповноваженій співвласниками земельної ділянки. Разом з бланком державного акта на право власності на земельну ділянку заповнюється та видається додаток (додатки) до нього (куди вписуються сумісні чи часткові власники).
Не погодившись з наведеним позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом щодо зобов'язання відповідача видати державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,15 га по АДРЕСА_1, що посвідчує право власності позивача на 1/4 долю земельної ділянки загальною площею 0,15 га по АДРЕСА_1, призначеного для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також про зобов'язання відповідача видати державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0415 га по АДРЕСА_1, що посвідчує право власності позивача на 1/4 долю земельної ділянки загальною площею 0,0415 га по АДРЕСА_1, призначеного для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
У ст. 86 Земельного кодексу України зазначено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи. Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 1.12 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему від 04.05.1999р. № 43, складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.
У п. 2.1. вказаної Інструкції зазначено, що роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності:
- підготовчі роботи;
- встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки;
- складання кадастрового плану земельної ділянки;
- заповнення бланка державного акта.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009р. № 325 затверджено Інструкцію про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою (далі Інструкція № 325).
Ця Інструкція визначає порядок заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, форму яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року N 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2008 року N 1019).
Заповнення бланків здійснюється визначеним Держкомземом державним підприємством, що належить до сфери його управління (п. 1.3 Інструкції № 325).
Пунктом 1.6. Інструкції № 325 зазначено, що державні акти на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою (далі - державні акти) заповнюються у двох примірниках, один з яких видається землевласнику або землекористувачу, а інший, з нанесеною у лівому верхньому кутку першої сторінки відміткою "архівний" та відповідною документацією із землеустрою, залишається на зберіганні відповідно у Головному управлінні Держкомзему у місті Києві, місті Севастополі, управлінні (відділі) Держкомзему у районі (місті), міжрайонному, міжміському, міськрайонному управлінні (відділі) Держкомзему (далі - територіальні органи Держкомзему).
Якщо земельна ділянка перебуває у спільній сумісній чи спільній частковій власності, державний акт видається особі, уповноваженій співвласниками земельної ділянки. Разом з бланком державного акта на право власності на земельну ділянку заповнюється та видається додаток (додатки) до нього (п. 2.19 Інструкції № 325).
З аналізу наведених норм вбачається, що, оскільки рішеннями Чорноморської селищної ради АР Крим земельні ділянки загальною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та загальною площею 0,0415 га для ведення особистого сільського господарства, розташовані по АДРЕСА_1, передні у спільну часткову власність ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то державний акт відповідно до вимог п. 2.19 Інструкції № 325 повинен видається особі, уповноваженій співвласниками земельної ділянки.
Відповідно вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У порядку, передбаченому ч. 1 ст. 71 КАС України, позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з урахуванням вимог п. 2.19 Інструкції № 325.
В матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили, що інші співвласники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уповноважували позивача на отримання державного акту на право власності на земельну ділянку.
Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що ОСОБА_2 було відмовлено у видачі окремого державного акту, та як на доказ цього посилався на лист Відділу Держкомзему в Чорноморському районі АР Крим (а.с. 4).
Суд звертає увагу, що в контексті Кодексу адміністративного судочинства України, під актом суб'єкта владних повноважень треба розуміти, що це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Це рішення уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Він оформлюється у встановленому законом випадку у вигляді письмового документа (акта-документа).
Зазначений вище лист є відповіддю Відділу Держкомзему в Чорноморському районі АР Крим на заяву позивача, а не актом суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, лист Відділу Держкомзему в Чорноморському районі АР Крим не породжує певних правових наслідків і не має обов'язкового характеру для позивача, а отже не може розцінюватися як відмова відповідача у видачі державного акту.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Позов - це процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація не лише на звернення до суду, але й на порушення діяльності суду з метою здійснення захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Суд вважає та звертає увагу позивача на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відтак, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Викладені в позовній заяві доводи позивача щодо відмови відповідача у видачі державних актів на право власності на земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1, спростовуються вищенаведеним, та не підтверджують порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.
А отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача видати державний акт на земельну ділянку загальною площею 0,15 га по АДРЕСА_1, що посвідчує право власності позивача на 1/4 долю земельної ділянки загальною площею 0,15 га по АДРЕСА_1, призначеного для будівництва та обслуговування житлового будинку, та про зобов'язання видати державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0415 га по АДРЕСА_1, що посвідчує право власності позивача на 1/4 долю земельної ділянки загальною площею 0,0415 га по АДРЕСА_1 призначеного для ведення особистого селянського господарства не підлягають задоволенню, оскільки у суду не має правових підстав зобов'язати відповідача вчинити зазначені дії.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 05.09.2012р.
У повному обсязі постанову складено та підписано 10.09.2012р.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кузнякова С.Ю.