вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
31 травня 2012 р. Справа №2а-3059/12/0170/10
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М.,
при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Летанина Н.О., довіреність № б/н від 09.10.2010 року;
від відповідача - Колесник Ю.О., довіреність № б/н від 29.02.2012 року;
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримміськбудмонтаж»
до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим
про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримміськбудмонтаж» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим із вимогами про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомленя-рішеня № 0000572301 от 20.02.2012 року, прийняте державною податковою інспекцією у м.Ялта в АР Крим, про встановлення заниження ТОВ «Кримміськбудмонтаж»відємного значення податку на додану вартість.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не дотримання порядок призначення та проведення позапланової перевірки, крім того не відповідають вимогам чинного законодавства висновки, здійснені відповідачем за наслідками перевірки у акті № 260/23-4/35956823/11 від 03 лютого 2012 року щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 183.1 п. 183.7 п. 183.15 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 п. 198.2 п.198.3 п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено зменшення розміру відємного значення з податку на додану вартість за квітень 2011р. у сумі 340067,00 грн., за травень 2011 року у сумі 172333,00грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.03.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні, що відбулося 31.05.2012 року представником позивача надано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000572301 от 20.02.2012 року, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Ялта в АР Крим, про встановлення заниження ТОВ «Кримміськбудмонтаж» від'ємного значення податку на додану вартість, у результаті чого донараховано податку на додану вартість в розмірі за квітень 2011р. у сумі 340067,00 грн., за травень 2011 року у сумі 172333,00грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав зменшені позовні вимоги та наполягав на визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0000572301 от 20.02.2012 року, прийнятого Державною податковою інспекцією у м. Ялта в АР Крим стосовно ТОВ «Кримміськбудмонтаж».
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вважав, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є правомірним, а тому у задоволені позову належить відмовити.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що ТОВ «Кримміськбудмонтаж» є юридичною особою, яка зареєстрована а Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України державним реєстратором виконавчого комітету Ялтинської міської ради 26.06.08 р. за реєстраційним номером 11461020000004768. ТОВ «Кримміськбудмонтаж» взято на облік в органах податкової служби 01.09.2008 року за № 3905.
ТОВ «Кримміськбудмонтаж» зареєстровано платником ПДВ 02.09.2008 року, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 100136696, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 359568201124. Відповідно до довідки про включення ТОВ «Кримміськбудмонтаж» в єдиний державний реєстр підприємств та організацій України основним видам діяльності ТОВ «Кримміськбудмонтаж» є будівництво будівель ( КВЕД 45.21.1).
Судом встановлено, що з 27.01.2012 року по 02.02.2012 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по деклараціям з ПДВ за січень, лютий, травень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Графосервіс» за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.
За наслідками перевірки складено акт від 03.02.2012 року №260/23-04/35956823/11 (а.с. 20-28), в якому правочини ТОВ «Графосервіс», ТОВ «Кліненерджи» визнані органом податкової служби нікчемними, тому формування податкових зобов'язань на підставі нікчемних правочинів тягне за собою визнання податкового кредиту по відповідному ланцюгу постачання через підприємств «транзитерів» до «вигодонабувача» нікчемним, у зв'язку з наведеним з боку позивача було встановлено порушення вимог діючого законодавства в результаті чого встановлено заниження від'ємного значення податку на додану вартість.
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Ялта було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000572301 від 20.02.2012 року про визначення ТОВ «Кримміськбудмонтаж» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі за квітень 2011 року у сумі 340067,00 гривень, за травень 2011 року у сумі 172333,00 гривень, а всього 512400,00 гривень.
Вирішуючи питання про законність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.
Висновки про порушення позивачем норм Податкового Кодексу сформовані відповідачем на підставі того, що актом перевірки встановлено нікчемність правочину між ТОВ «Кримміськбудмонтаж» та ТОВ «Графосервіс», тому формування податкового кредиту по зазначеній угоді не відповідає чинному законодавству.
Представник позивача зазначив, що податковий кредит сформовано позивачем правомірно, на підставі отриманих податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість -ТОВ «Графосервіс» в межах господарської діяльності з метою виконання будівельних робіт на об'єкті "Профілакторій ЗАТ «ФК Динамо Київ» в смт. Сімеїз за договором підряду №6С від 14.11.2008 року з замовником позивача ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур», за рахунок здійснення операцій з виконання таких будівельних робіт сформовано податковий кредит з ПДВ за квітень 2011 року у сумі 340067,00грн., за травень 2011 року у сумі 172 333,00 грн.
Представник відповідача пояснив, що висновки акту щодо заниження ТОВ «Кримміськбудмонтаж» податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року у сумі 340067,00грн., за травень 2011 року у сумі 172 333,00 грн. обґрунтовані та відповідають приписам діючого податкового законодавства, оскільки ТОВ «Графосервіс» має стан 9 - направлено повідомлення щодо встановлення місцезнаходження, встановлено, що відповідно декларації з прибутку підприємства за 1 кв. 2011 року має балансову вартість основних фондів групи 1,2,3,4 - 5269,00грн. На цій підставі встановлено, що податковий кредит ТОВ «Кримміськбудмонтаж» по взаємовідносинам з ТОВ «Графосервіс» має ознаки ризикового кредиту.
Суд не погоджується з доводами відповідача на підставі наступного.
У відповідності з нормами п.14.1.181 ст.14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів ( послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги) відрізняються бульш ніж 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( послуги), та складається із сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом статті 193 та статтею 194 протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань контрагенту позивача ТОВ «Графосервіс» з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджено факт укладання між позивачем та ТОВ «Графосервіс» наступних договорів: договору підряду № 9П/01/2011 від 12.01.2011р. (а.с. 98-99), відповідно до якого ТОВ «Кримміськбудмонтаж» , в якості замовника, доручає, а ТОВ «Графосервіс», в якості підрядника бере на себе зобов'язання виконати за завданням замовника роботи з виготовлення та монтажу моторизованої сонцезахисної системи, договір № 11П/02/2011 від 01.02.2011 р. (100-101), відповідно до якого ТОВ «Кримміськбудмонтаж» , в якості замовника, доручає, а ТОВ «Графосервіс», в якості підрядника бере на себе зобов'язання виконати за завданням замовника роботи з виготовлення та монтажу елементів облицювання фонтану, договір № 13П/03/2011 від 11.03.2011 р. (а.с. 102-104), відповідно до якого ТОВ «Кримміськбудмонтаж» , в якості замовника, доручає, а ТОВ «Графосервіс», в якості підрядника бере на себе зобов'язання виконати роботи з виготовлення та монтажу елементів сходів партерної частини, договір № 14П/03/2011 від 14.03.2011 р. (а.с. 105-106), відповідно до якого ТОВ «Кримміськбудмонтаж» , в якості замовника, доручає, а ТОВ «Графосервіс», в якості підрядника бере на себе зобов'язання виконати монтажні роботи по облаштуванню системи відеопостачання.
Усі зазначені роботи повинні бути здійснені на території ЗАТ «ФК «Динамо-Київ» в смт.Сімеїз в районі санаторію ім. Баранова.
Виконання робіт та їх оплата підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 107-120) та належним чином оформленими податковими накладними (а.с. 84-97).
17 січня 2011 року між ТОВ «Кримміськбудмонтаж» та ТОВ «Кліненерджи» укладено договір № 1, відповідно до якого ТОВ «Кримміськбудмонтаж» доручає, а ТОВ «Кліненерджи» приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу після будівельних клінінгових послуг. Роботи повинні бути здійснені на території ЗАТ «ФК «Динамо-Київ» в смт.Сімеїз в районі санаторію ім. Баранова.
Виконання робіт та їх оплата підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 124-126) та належним чином оформленими податковими накладними (а.с. 121-123).
Відповідно до договору підряду № 6С від 14.11.2008 р. ТОВ «Кримміськбудмонтаж» ( Підрядник) склало договір підряду № 6С з товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (Замовник) (а.с. 79-83).
Предметом договору підряду № 6С від 14.11.08 р. є виконання Підрядником на свій ризик будівельних робіт ( будівництво та реконструкція) на об'єкті "Комплекс обєктів "Профілакторій ЗАТ «ФК Динамо Київ» в смт. Сімеїз в районі санаторію ім. Баранова» за адресою: АР Крим, смт. Сімеїз, вул. Баранова, 2 відповідно до проектної документації.
Відповідно до пп.6.3.2 Договору підряду № 6С від 14.11.08 р. Підрядник має право залучати для виконання спеціальних робіт , надання послуг спеціалізовані будівельні організації (субпідрядників), здійснюючи координацію їх діяльності на будівельному майданчику і відповідаючи за виконані субпідрядниками роботи як за виконані безпосередньо.
Для виконання умов договору ТОВ «Кримміськбудмонтаж», в якості замовника, залучило ТОВ «Графосервіс» та ТОВ «Кліненерджи» за вищезазначеними договорами підряду.
Оплата за зазначеним договором підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 59-68) та належним чином оформленими податковими накладними (а.с. 69-78).
Відповідно п.198.1 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає при здійсненні операцій по придбанню або виготовленню товарів та послуг.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, почали такі товари /послуги та основні засоби використовуватися в межах господарської діяльності звітного податкового кредиту, а також від того, здійснював платник податків оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.
Відповідно до п.198.2 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата події, що сталася раніш:
- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ПКУ не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого ( нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання платником податку товарів та послуг, використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, наявність належним чином оформленої накладної.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів \ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).
Згідно п. 6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).
Проте, представником відповідача в судовому засіданні не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентів та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.
Представник відповідача не дав пояснень з приводу того, які товари та роботи, або яка їх частка визнані відповідачем як придбані за нікчемними угодами, а які ні, та взагалі з приводу того, чи може один й той же правочин бути нікчемним лише частково.
Суд також зазначає, що предметом спірних правочинів є товари та роботи, які не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обовязків сторін спірних правочинів не суперечить закону, правоздатність сторін угод не обмежена.
Матеріали справи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.
Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.
Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими Податковий Кодекс України повзає можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.
Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.. 201 ПК України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, які не передбачають такої реєстрації.
В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «Кримміськбудмонтаж», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання товарів та послуг від його контрагентів та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Представником позивача також були надані документи, які підтверджують, що отриманий від контрагентів товар був оприбуткований та вже використаний підприємством в своїй господарській діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних вимогам, встановленим ст.. 201 ПК України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року, представником відповідача в його запереченнях не викладено та судом також не встановлено.
Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт поставки товарів та послуг. Представником відповідача в судовому засіданні також не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.
Відповідачем в судовому засіданні також не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит та зобов'язання у квітні - травні 2011 року відповідно до вимог чинного законодавств, а тому висновки податкової інспекції щодо зменшення розміру відємного значення з податку на додану вартість за квітень 2011р. у сумі 340067,00 грн., за травень 2011 року у сумі 172333,00грн., що призвело до винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є протиправними.
Окрім того, з приводу викладеного в акті перевірки висновку субєкта владних повноважень щодо нікчемності спірних правочинів суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до повноважень судів.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Кримміськбудмонтаж» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, суд стягує на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду відповідно до задоволених вимог, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.
В судовому засіданні 31.05.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 06.06.2012 року.
Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим № 0000572301 от 20.02.2012 року, прийнятого відносно ТОВ «Кримміськбудмонтаж».
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кримміськбудмонтаж» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2178,19 гривень.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кудряшова А.М.