вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
27 вересня 2012 р. (13:12) Справа №2а-8962/12/0170/28
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., суддів Кузнякової С.Ю., Дудіна С.О.
при секретарі Колосовій Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Міністерства оборони України
про визнання рішення протиправним, скасування протоколу та спонукання до виконання певних дій,
ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Комісії Міністерства Оборони України з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із встановленням статусу бойових дій,спірних питань встановлення статусу учасників війни та зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, в якому просив визнати протиправним Рішення Комісії Міністерства Оборони України про відмову у наданні статусу учасника бойових дій, скасувати п.31 протоколу Комісії Міністерства Оборони України від 16.12.2010 року №3 щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій, зобов'язати Комісію Міністерства Оборони України прийняти рішення про визнання статусу як учасника бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.
Ухвалою суду від 15.08.2012 року відкрито провадження по справі.
Ухвалою суду від 05.09.2012 року проведено заміну первинного відповідача у справі на належного відповідача Міністерство оборони України.
Ухвалою суду від 27.09.2012 року позовна заява ОСОБА_2 до Міністерства оборони України залишена без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним Рішення Комісії Міністерства Оборони України про відмову у наданні статусу учасника бойових дій.
У судовому засіданні, яке відбулось 27.09.2012 року позивач наполягав на задоволенні адміністративного позову, зазначивши при цьому, що він проходив військову службу в складі миротворчого персоналу в р. Ірак, який входив до складу контингенту в період з 20 грудня 2005 року по 08 січня 2007 року, що підтверджується довідкою начальника відділення по особовому складу Багатонаціональної дивізії Південь полковника С.Осциловського від 08 січня 2007 року. Згідно із Переліком держав і періодів бойових дій на їх територіях, затвердженим Постановою КМУ від 08 лютого 1994 року №63 р. Ірак надавалась допомога за участю миротворчого персоналу з 05 червня 2003 року.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснивши при цьому, що комісією Міністерства Оборони України з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби згідно із протоколом за №3 від 15 грудня 2010 року підполковнику ОСОБА_2 було відмовлено у встановленні йому статусу учасника бойових дій, оскільки позивач проходив військову службу в складі миротворчого персоналу, а дія Постанови КМУ від 08 лютого 1994 року №63 «Про затвердження Переліку держав і періодів бойових дій на їх територіях», які перебували на території р. Ірак розповсюджується лише на склад миротворчого контингенту, до якого позивач - ОСОБА_2 не відноситься.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п.2 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до статті 2 Закону України №2232-XII від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у Сімферопольському зональному відділу Військової служби правопорядку. Таким чином, всі правовідносини, що виникають між сторонами у справі, з приводу проходження військової служби, виконання всіх передбачених законодавством гарантій соціального та правового захисту відносяться до публічної служби.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни. Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.
Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в ході судового засідання, відповідно до Указу Президента України від 30 листопада 2005 року № 1675/2005 та Наказу Міністра оборони України від 16 грудня 2005 року № 805 ОСОБА_2 було направлено для проходження служби у складі миротворчого персоналу в Республіці Ірак з 20 грудня 2005 року по 01 квітня 2007 року.
У грудні місяці 2010 року позивач звернувся з рапортом до комісії Міністерства Оборони України з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, в якому просив винести рішення, про присвоєння ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій з наданням відповідного посвідчення.
Протоколом № 3 Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 13 грудня 2010 року відмовлено ОСОБА_2 у визнанні його учасником бойових дій.
На думку суду такий висновок є необґрунтованим з огляду на наступне:
Згідно Указу Президента України від 30 листопада 2005 року № 1675/2005 «Про направлення миротворчого персоналу України до Республіки Ірак» постановлено направити до Республіки Ірак український миротворчий персонал із військовослужбовців, працівників органів державної влади України загальною чисельністю до 50 осіб, до якого входив ОСОБА_2 Наказом Міністра оборони України від 16 грудня 2005 року № 805 майора ОСОБА_2 було направлено для проходження служби у складі миротворчого персоналу в Республіці Ірак.
Як вбачається з витягу з Наказу Міністерства оборони України від 20.12.2005 року № 134, майор ОСОБА_2 старший офіцер групи миротворчого персоналу 2 Центру миротворчого персоналу та офіцерів міжнародних штабних елементів (центрів) перетнув державний кордон 20.12.2005 року, а отже саме з цього часу на позивача поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 p. № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 11 Закону України «Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав» визначено, що особи військового і цивільного персоналу підрозділів Збройних Сил України, які безпосередньо брали участь у бойових діях або у ліквідації наслідків застосування зброї масового ураження на території інших держав, користуються пільгами, передбаченими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для учасників бойових дій.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу PCP (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 8 лютого 1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу PCP, військовослужбовців Збройних Сил. Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території.
Так, переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63, бойові дії у Республіці Ірак велись в період з 5 червня 2003 року по 31 грудня 2005 року.
Відповідно до п. 7 Приміток даного Переліку, її дія поширюється на осіб миротворчого контингенту до 31 грудня 2005 р. та військовослужбовців Служби безпеки і Служби зовнішньої розвідки, направлених у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебував у складі миротворчого контингенту в Республіці Ірак з 20 грудня 2005 року, що підтверджується довідкою начальника відділення по особовому складу Багатонаціональної дивізії Південь полковника С.Осциловського від 08 січня 2007 року а отже в період з 20.12.2005 року по 31.12.2005 року дія Постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 8 лютого 1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширювалася також на позивача. Окрім того, суд звертає увагу на те, що жодним чинним нормативно - правовим актом не встановлено необхідного терміну перебування військовослужбовців у складі миротворчих місій для отримання статусу учасника бойових дій.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Також, наявними матеріалами справи, а саме довідкою Начальника відділення по особовому складу Багатонаціональної дивізії Центр Південь від 08.01.2007 року, підтверджується той факт, що позивач входив до складу миротворчого контингенту, а отже на нього не поширюються пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та положення Постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.1994 року, оскільки у вищевказаній довідці зазначено: що позивач в період з 20.12.2005 року по 17.04.2007 року проходив службу в Республіці Ірак у складі миротворчого контингенту - Багатонаціональної дивізії «Центр Південь». Інших, будь-яких доказів щодо заперечення цього факту представник відповідача в судове засідання не надав.
Позивач просив скасувати протокол, який не є рішенням, а лише фіксує факт прийняття рішення, але відповідно до абз.2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
При таких обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню. В судовому засіданні 27.09.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У повному обсязі постанову виготовлено 02.10.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із встановленням статусу бойових дій,спірних питань встановлення статусу учасників війни та зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформлені протоколом, в частині відмови підполковнику ОСОБА_2 у встановлені статусу учасника бойових дій.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України, в особі Комісії з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із встановленням статусу бойових дій,спірних питань встановлення статусу учасників війни та зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, прийняти рішення про встановлення ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій та видати посвідчення відповідного зразка.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Калініченко Г.Б.