Справа № 2018/2-792/2011/18 Головуючий 1-ї інстанції - Бородіна Н.М. Провадження : № 22-ц/2090/6481/2012 Доповідач - Малінська С.М. Категорія : право власності
17 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого судді - Малінської С.М.,
Суддів - Піддубного Р.М.,
Даниленка В.М.,
при секретарі - Колісник Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської Ради про визнання права власності,-
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Харківської міської Ради про визнання права власності на самочинно забудовані будівлі, які розташовані за адресою АДРЕСА_1. В обгрунтування позовоу вона посилалася на те, що зазначене домоволодіння належить їй на підставі договору дарування від 26.12.1967р. Для поліпшення житлово-господарських умов вона на вказаній ділянці побудувала житлову прибудову літ. «А1-1»(приміщення 1-2, 1-7, 1-8 1-9 та частину приміщення 1-1), тамбур літ. «а2»(приміщення I), тамбур літ «а3»(частину приміщення 1-1), гаражі літ. «Е», «М», «Н», «О», льох літ. «Ж», сараї літ. «К», «П».
Усі несучі конструкції самовільних побудов мають нормальний та задовільний технічний стан, відповідають нормативним вимогам по несучій спроможності не мають дефектів та руйнувань, що підтверджується відповідним технічним висновком виконкому ТОВ «АСК «КАРКАС»від 14.01.2010р. За самочинне будівництво вона була притягнута до адміністративної відповідальності . Дозвіл на збереження її самочинних побудов узгоджений з Київським РВ МНС, Харківською міською СЕС, управлінням МБА Харківської МР, пічниками Київського району, а також її сусідами.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано за нею право власності на самочинно збудовані: житлову прибудову літ. «А 1-1», площею 29,6 кв.м, тамбур літ. «а2», площею 2,4 кв. м, тамбур літ. «а3», площею 1 кв.м, гаражі літ. «Е», площею 19,6 кв.м, літ «М»площею 20,4 кв.м, літ. «Н»площею 16 кв.м., літ. «О»площею 21,5 кв.м, льох літ. «Ж»площею 8,6 кв. м, сараї літ. «К»площею 210,1 кв. м, літ. «П»площею 65 кв. м, розташовані по АДРЕСА_1.
На зазначене рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалене по справі рішення та постановити нове рішення, яким в позові відмовити. В обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що судом неповно були з' ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Вона -ОСОБА_2, є донькою ОСОБА_3 Зазначає, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 на підставі договору дарування. Позивачка, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4, здійснили капітальний ремонт цього будинку та прибудови. Проте, цей будинок є спільним майном подружжя і після смерті ОСОБА_4, який був батьком апелянта його частка являється спадковим майном спадкоємців першої черги: ОСОБА_2, її матері ОСОБА_3 та брата ОСОБА_5
04 жовтня 2005 року Київським районним судом м. Харкова була затверджена мирова угода ,відповідно до якої сім'я ОСОБА_2 залишається проживати у будинку АДРЕСА_1, має в користуванні земельну ділянку та користується приміщеннями № 1-7 площею 11,2 кв. м та приміщенням № 1-8, площею 4,0 кв. м в житловій прибудові літ. «А 1-1».
24 травня 2011 року мати ОСОБА_2 ОСОБА_3 подарувала будинок її братові ОСОБА_5 В результаті чого, ОСОБА_5 став чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні будинком.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2012 року за позовом ОСОБА_5 зобов'язано ОСОБА_2 та її сім'ю не чинити перешкоди в користуванні та виселено зі спірного будинку. Це рішення суду скасовано судом апеляційної інстанції і зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні майном.
Апелянт вважає , що рішення суду порушує умови мирової угоди.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи вважає за необхідне закрити апеляційне провадження у справі з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи , які беруть участь у справі , а також особи , які не брали участі у справі , якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки , мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_2 не є стороною по справі , не приймала участі у справі , рішення суду не зачіпає інтереси останньої.
Посилання апелянта на те , що самочинні прибудови відносяться до спадкового майна є безпідставними , оскільки на час відкриття спадщини , спірні побудови не були законним чином зареєстровані за спадкодавцем (батьком апелянта - ОСОБА_4.) , а тому не входять до спадкової маси після смерті останнього.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 01 лютого 2011року не перешкоджає ОСОБА_2 користуватись спірними приміщеннями , як то передбачено мировою угодою , затвердженою ухвалою від 04 жовтня 2005 року Київсткого районного суду м. Харкова.
Таким чином , ОСОБА_2 у відповідності до ст. 292 ЦПК України не відноситься до осіб , що мають право на апеляційне оскарження вищевказаного рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п.8 Постанови №12 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»від 24 жовтня 2008 року при поданні апеляційної скарги особою , яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження , у тому числі особою . яка не брала участі у справі , про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував , суддя -доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду , апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.
Оскільки ОСОБА_2 не мала права на подання апеляційної скарги, але її апеляційна скарга помилково прийнята апеляційним судом, то у відповідності до вищевказаних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України , судова колегія вважає за необхідне закрити апеляційне провадження у справі .
Керуючись ст.ст. 293, 297 , 303 , 304, 307 , 312 ЦПК України , судова колегія , -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської Ради про визнання права власності закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення , але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: